У більшості музеїв традиційний одяг доступний лише для огляду за склом. Проте музей Богдана Петричука пропонує інший підхід. Тут гості мають можливість уважно ознайомитися з гуцульськими вишиванками, відчути текстуру тканин і зануритися в атмосферу традиційного ремесла.
Це дозволяє не лише дізнатись історію експонатів, а й встановити особистий зв’язок із культурною спадщиною Гуцульщини, пише Репортер.
У музеї оживає історія
Музей розташований у селі Бабин Косівського району Прикарпаття та налічує понад 200 автентичних вишиванок, зібраних переважно на Гуцульщині. Деякі експонати передали родини, які зберігали їх десятиліттями.
Ідея музею виникла з бажання оживити нашу культурну спадщину, – розповідає Богдан Петричук. – Коли людина може торкнутися вишиванки, вдягнути її, вона інакше сприймає минуле. Це не просто старовинний одяг, а частина життя наших предків.
Таким чином музей створює простір, де історія набуває нового виміру – через безпосереднє знайомство з експонатами.
Вишиванка актуальна завжди
Завдяки інтерактивному підходу відвідувачі отримують можливість не лише дізнатися про техніку вишивки, а й зрозуміти значення кожного орнаменту.
Коли людина одягає автентичну сорочку, вона починає цікавитись її історією, запитує, звідки цей орнамент, яка його символіка, – каже Петричук. – Це інший рівень взаємодії, який не дає звичайна виставка за склом.
Читайте: З наметами і під гітару у Франківську відкрили виставку Яреми Стецика “Moopeeeeee…”
Також музей демонструє, що вишиванка залишається актуальною: відвідувачі часто відзначають, як старовинні сорочки гармонійно поєднуються із сучасними елементами одягу.
Багато хто після відвідування музею хоче мати схожу вишиванку, – розповідає Богдан Петричук. – Тому ми почали відтворювати копії старовинних сорочок з використанням автентичних технік. Це чудовий спосіб дати цим орнаментам нове життя.
Копії вишиванок доступні через його Instagram-сторінку.
Традиція чи тренд?
Як каже Богдан Петричук, ще близько 100 років тому, коли Гуцульщина входила до складу Польщі, місцевим жінкам було доступно багато імпортних товарів. Наприклад, з’явилися панчохи, дороге взуття, французькі нитки та чеське скло – лускавки.
Ці новинки значно вплинули на формування місцевих модних смаків, і гуцулки активно орієнтувалися на західні зразки моди, – говорить він. – Цей західний вплив не зник з часом, а, навпаки, інтегрувався у традиційні елементи одягу, що пізніше знайшло своє відображення і в сучасних музейних експозиціях.
Вишиванка завжди була невід’ємною частиною української культури, що передається з покоління в покоління. Але сьогодні її роль набуває додаткового виміру – як модного елемента сучасних гардеробів. Музей Богдана Петричука демонструє, що традиційна спадщина може інтегруватися в сучасність без втрати своєї сутності.
Я не ставив за мету зробити вишиванку модною, – пояснює Петричук. – Але якщо завдяки музею люди починають бачити її не лише як річ для свят, а як частину свого стилю, то це означає, що повага до ідентичності оживає.
Авторка: Марина Тонюк
