Уже третій рік день народження для Христини Грималюк з Калуша – один з найболючіших днів. 1 березня 2022 батько привітав її незвичними кольоровими квітами, а потім повідомив, що їде на фронт. Замість святкування найрідніші пішли проводжати його під військкомат. Тоді Христина Грималюк бачила батька крайній раз. Уже два роки і вісім місяців вона чекає на нього. Її тато – Сергій Уляк зник безвісти на війні у червні 2022 року, пише Репортер.
Він завжди казав, що це його щасливе число – мій день народження, – говорить Христина Грималюк. – Зараз не святкую. Я б хотіла на день народження почути його, аби його повернули мені додому. Знати про нього хоч щось. Кожен день народження є важким, бо досі його немає вдома. У цей день мені хочеться нагадати, що є таких безліч доньок, які чекають батьків, які ще також не вдома. Нас багато.
Від 1 березня 2022 року Христина не бачилася з татом, лише один раз по відеозв’язку. Сергій Уляк – військовий 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 25 червня 2022 року вона з мамою отримала повідомлення, що батько вважається зниклим безвісти.
Читайте також: «Ми – їхній голос». У Франківську рідні зниклих безвісти та полонених вкотре нагадують про тих захисників, які поки не з нами (ФОТО)
А на саме Різдво 2023 року отримали повідомлення, що батько у полоні. І все. Більше жодної інформації.
З 11 листопада 2022 року Христина веде щоденник для тата. Там записує усі новини зі свого життя. Пише про акції, які вони проводили і планують робити, аби про зниклих безвісти та полонених пам’ятали. Пише про свої сни. Усі вони переважно про батька.
Усе записую, аби потім йому показати. Хоча, я думаю, він це відчуває, – каже Христина. – Аби знав, що за нього тут боролись.
Кожен допис у щоденнику закінчує фразою: «Знаю, що Ви — живий!»
У свій день народження Христина Грималюк має одне найзаповітніше бажання – повернути кожній сім’ї свого батька, чоловіка, сина, брата.
Авторка: Світлана Лелик
