В Івано-Франківську, в кінотеатрі «Космос», у суботу, 26 жовтня, презентували новий фільм «БожеВільні». Кінострічку зняв режисер Денис Тарасов. Фільм створений за реальними подіями. Головний герой вигаданий, але другорядні персонажі є реальними дисидентами того часу. Кіно знімали у психіатричній лікарні поблизу Києва, пише Репортер.
Мені дуже хочеться, щоб якомога більше людей починали розуміти, що таке – тоталітарне зло, – говорить Денис Тарасов. – Усе у фільмі співпадає з історичними подіями, які відбувалися у той час. Декорації ми створювали спеціально для цієї картини. Щодо знімального процесу, ми все намалювали, продумали на папері, а потім почали знімати. Костюми створювали з нуля, це теж зайняло трохи часу.
У фільмі «БожеВільні» йдеться про жорстоку радянську каральну систему. Головний герой Андрій спілкується українською, слухає іноземний рок та має погляди, відмінні від усталених. За це його відправляють до психлікарні за вигаданим діагнозом.
Читайте: «На шапку» – підсумки. Про зібрані кошти, тромбоеластограф, поліцію і військову каску
Фільм уже показали на кінофестивалях у світі, за словами його творців, він отримав визнання серед критиків за кордоном. Зокрема, отримав нагороди на Монреальському та Варшавському міжнародних фестивалях.
Одну з головних ролей у фільмі зіграла Ірма Вітовська-Ванца. За її словами, зараз стрічка є, як ніколи, актуальною.
Тиждень тому країна-агресор прийняла закон про каральну психіатрію і повертає її знову. Тому наш фільм виходить вчасно. Це добрий антидот для тих, хто ще сумує за радянським часом. Особливо молодих людей, які романтизують цей час через брехню, яку про нього поширюють, – каже Ірма Вітовська-Ванца.
У фільмі вона грає лікарку психіатричної лікарні.
Там є трансформація персонажа, – говорить акторка. – Але все ж мені було цікаво погратися в те, що мені зовсім не притаманно. Світоглядно ми б з моєю героїнею стояли одна проти одної зі зброєю. Але там є сцена, заради якої її варто було зіграти.
Виконавець головної ролі Костянтин Темляк зараз на фронті, пішов туди добровольцем. За словами режисера, Костянтин ночував у психіатричній лікарні, щоб вжитися у роль.
У фільмі, у масових сценах, також знімалися насправді психічно хворі люди. Ми брали дозвіл в опікунів. Виявляється, у них є свій аматорський театр, як форма терапії, – каже режисер картини.
Картину знімали ще до повномасштабного вторгнення, а постпродакшин тривав уже під час великої війни. Побачити кінофільм можна в усіх кінотеатрах міста.
Читайте: «Щоб не було звуків тривоги». Що просять діти з інтернатів у Святого Миколая та як йому допомогти
Авторка: Ольга Романська
Ефір на радіо “Західний полюс”
Comments are closed.