Кожні два тижні з Богородчан на фронт відправляють допомогу військовим. З початку повномасштабного вторгнення волонтери ГО “Народна Самооборона” Спілка Волонтерів Богородчанщини зробили вже близько 300 поїздок на передову.
Їздять у Херсон, Суми, Запоріжжя, Харків, на Донеччину. Їдуть до військових з 10, 128, 80, 82, 33, 35, 141 бригад, 117 батальйону та багатьох інших, пише Репортер.
Цього разу на фронт поїхали шість машин, заповнені допомогою. Дві автівки залишаться у хлопців. Це відремонтовані автомобілі, які волонтери привезли з фронту з минулої поїздки, а тепер везуть назад.
Також везуть і продукти, маскувальні сітки, скоби, запчастини, та найголовніше – багато РЕБів.
Пиломатеріалів зараз відвозимо багато. Їх треба на облаштування бліндажів. За півтора року відправили 22 фури лісу і ще плюс такими дрібними партіями, – говорить координатор ГО “Народна Самооборона” Спілка Волонтерів Богородчанщини Михайло Михайлюк. – Ще старший чоловік віддав свій мотоцикл, його переробили, перефарбували, і він може хлопцям слугувати, аби перевозити поранених, не дай Боже, загиблих.
За словами пана Михайла це вже буде десь 230 поїздка на фронт з початку повномасштабного вторгнення.
ГО “Народна Самооборона” Спілка Волонтерів Богородчанщини працює ще з 2014 року. Скільки поїздок було з того часу, вже й не порахуєш.
Але тоді ми їхали не так часто, бо були інші потреби та інша війна, – говорить Михайло Михайлюк. – А вже з повномасштабною ми повністю віддали себе цій справі. Їдемо кожні півтора-два тижні. Довшої перерви ще не було.
У волонтерському штабі, який недалеко від центру Богородчан, налагоджене справжнє виробництво. Тут плетуть сітки, роблять закрутки, тушонки. Окремо є медичний склад. Ним завідує Ярослав Гусак. Чоловік волонтерить ще з 2014 року. Каже, не може інакше. Його син Андрій воював з часів АТО у 24 бригаді, а зараз є командиром взводу медичної роти у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс».
Пан Ярослав каже, для військових відправили усе найнеобхідніше, зокрема, протизастудні препарати, бо йдуть холоди і в них буде велика потреба.
Я завжди відповідаю, коли питають, які є потреби у військових – кольорові потреби, бо треба все. І навіть те, аби ми приїхали, поговорили та підтримали їх, – каже Михайло Михайлюк.
Нове коло планують в понеділок-вівторок, коли повертаються з поїздки.
Пан Михайло приймає нові замовлення вже дорогою додому.
Роботи є дуже багато, – каже Михайлюк. – Наші донатори – це прості люди: місцеві, з-за кордону, наші підприємці нам довіряють і допомагають. Співпрацюємо й з іншими громадами. Більшівці з нами від самого початку – з березня 2022 року. Також – Букачівці, частково Долина, була Надвірна, але зараз сформувалися й самі працюють. Навіть Летичів з нами.
Важливе місце у формуванні поїздок займають адресні посилки. Адже, за словами пана Михайла, це зв’язок з батьками, з дружинами. Рідні передають хлопцям різні смаколики.
Таких посилок може бути 30-40, а найбільше було 120. І це не просто 120 посилок, а 120 позицій, куди треба завезти, – пояснює волонтер.
Отже, волонтери завантажили усі автівки та й стали в ряд, аби їх у дорогу благословили місцеві священники. І лише після цього рушають у дорогу.
Також цього разу у волонтерську колону доєдналися двоє військових з 453 окремого батальйону 141 бригади – Михайло Рудяк та Микола Лозинський. Це була їхня перша відпустка за півтора року. Кажуть, лише почали розуміти, що вони вдома, як вже треба повертатися на фронт. Вони обоє працюють на медевакуації.
Авторка Світлана Лелик
Comments are closed.