Уже 10 років триває жорстока війна росії проти української незалежності та державності. І 10 років на найгарячіших напрямках захищає Україну 72 окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.
Понад 100 років тому Перший полк Чорних Запорожців безжально трощив більшовиків, обороняючи Україну. 72 ОМБр підняли по тривозі 8 березня 2014 року. Вже наприкінці березня окремі підрозділи бригади триматимуть оборону навколо Маріуполя та Волновахи.
Далі будуть бої за Зеленопілля, Ізварине, Савур-Могилу, Авдіївку. Здавалось, не було такої точки чи висоти, яку б не взяла 72 бригада.
Зокрема, завдячуючи хлопцям та дівчатам, які взимку 2022 року героїчно втримали браму Києва – село Мощун, історія була написана кров’ю, але столиця встояла.
Сьогодні Чорні Запорожці звитяжно протистоять ворогу в степах Донеччини. Механізована бригада щораз змінює тактику ведення бою, бо на кону людські долі. А життя особового складу – найвагоміше в цьому герці.
Кожен боєць – це герой, який пише сучасну історію країни. Кожна українська сім’я – це той надійний тил, в який повернуться переможці.
Станіслав – боєць легендарної 72 ОМБр імені Чорних запорожців. Родом з Полтавщини. Він аеророзвідник, ровесник незалежності, який безвилазно в холодних окопах трощить ворога. І добре знає, що більше очей – fpv чи «мавіків» – то більше шансів вберегти життя.
Це війна, в якій ми повинні технічно випереджати. Ми граємо з дуже сильним противником. Потрібно вимкнути ілюзії, якщо справді прагнемо перемоги, – каже Станіслав.
У хлопця за спиною досвід війни, який він зміг передати побратимам з Великої Британії та чимало перейняти у них. Українських військових там зустріли на дуже високому рівні.
Британія та 11 країн-партнерів підтримують Україну ще й навчанням її військових.
Понад 34 тисячі українських бійців пройшли підготовку в рамках операції Interflex за стандартами Королівських збройних сил.
Є боєць Кол Паттерсон з Канади, з яким я досі спілкуюся. І це дуже важливо – не втрачати зв’язок. Нас багато чому навчили, але й від нас перейняли немало, – каже Стас.
Нині кожна країна світу має зрозуміти, що ставка зростає, і жодна з них не застрахована від нападу росії. Тому, допоки поле битви в Україні, на нього має надходити якомога більше техніки, артилерії, боєприпасів.
Нинішня війна вимагає вчитися щодня. Іноземні інструктори під час прощання віддавали нам честь. Вони плакали, мов діти, коли ми сідали в автобуси. Один з них сказав, що готовий кинути службу в своїй країні та їхати нищити тут росіян, – згадує Станіслав.
Результат цієї війни визначить долю світу. І вкотре Україна в одвічній боротьбі виборе перемогу – саме завдяки своїм відважним синам і донькам.
Авторка: Надія Балагурак, військовослужбовиця, журналістка, 72 ОМБр
Фото: Валентин Кузан, військовослужбовець 72 ОМБр
