Статті

Магічні лампи. Що створила з чайного гриба франківська платформа Metalab (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У “Лабораторії сталих матеріалів”, створеній урбаністичною платформою Metalab, представили перші результати експериментів із чайним грибом, римським бетоном та вживаними склопакетами. Зокрема із чайного гриба отримали перші зразки матеріалу, з якого виготовили три лампи. Виглядає цікаво і навіть трохи магічно, пахне чайним грибом. А в майбутньому цим матеріалом планують замінювати шкіру чи текстиль, пише Репортер.

Увійти у світ науки

Чайний гриб отримав нове життя, коли з нього почали робити новомодну комбучу – газований кисло-солодкий напій, який готують на основі чаю. Про те, що з нього можна зробити й новий матеріал для дизайну, дівчата з команди Metalab –   архітекторка Анна Пашинська і продуктова дизайнерка Мар’яна Баран – задумалися, коли прийшли до лабораторії Прикарпатського національного університету. 

Ми пішли до науковців. Хлопці розповіли, з чим вони працюють, і принесли малесенький шматок комбучі. Ми з Анею одразу той шматочок скрутили, підсвітили ліхтариком і зрозуміли, що з нього може бути лампа, – говорить Мар’яна Баран.

Від ідеї до перших результатів експерименту пройшло кілька місяців.

Якщо на початку все видавалося не дуже реальним, то нині результати вражають навіть науковців.

Отримавши перші зразки, в Metalab переконалися, що полотном з чайного гриба можна замінювати шкіру чи текстиль.

Мені здається, що комбуча – це такий низький поріг входу в цей світ науки і лабораторій. Я завжди сприймала наукову сферу як щось дуже складне. Але через такі практичні кейси з’являється і віра в себе, і розуміння, що в цьому можна розібратися, розвивається цікавість, – говорить Мар’яна Баран. –  І якщо у справі є супровід від людей, які присвятили цій темі роки, то це – безмежний потенціал. Дуже добре працює, коли люди підсилюють один одного.

За словами доцента кафедри біохімії та біотехнологій ПНУ Дмитра Господарьова, на університетській лабораторії експерименти з міцелієм, чайним грибом та іншими організмами не сприймаються серйозно. Це радше матеріал для студентської практики. Втім, як бачить Дмитро, й подібні досліди можуть мати користь. А така співпраця і розуміння, що вони своїми порадами та досвідом можуть бути корисними, – дуже цінні. 

Що міцелій, що чайний гриб не є нашою основною діяльністю. Це не зовсім наука, і для нас воно не виглядає серйозно, – говорить Дмитро Господарьов. – Але коли тобі дзвонять, цікавляться, коли це треба ще комусь, окрім тебе, то є й натхнення. Ставлення до науки зараз – це величезна проблема. Нам не дають права на вільні пошуки, права на помилку. Пошук вимагає часу і віри, що ти витрачаєш час недаремно, що щось вийде. Інколи здається, що воно не вийде ніколи. І саме тоді треба зробити ще раз – і саме в цей момент прийде успіх.

Повірити та спробувати

За словами Дмитра Господарьова, на кафедрі з чайним грибом працюють останні років десять. Коли у 2019 на ньому почала рости цвіль, Дмитро намагався його реанімувати: використовував оцет, шкірку граната. За якийсь час гриб почав укріплюватися і до 2021 року ожив. З того часу науковець підтримує його життєдіяльність.

Я намучився з цим грибом і була думка, чи варто це. Воно вимагає часу – треба заварити чай, охолодити, залити. І завжди у мене був сумнів, чи не даремно я витрачаю свій час, – каже Дмитро Господарьов. 

Коли чайний гриб розрісся на кілька банок, Дмитро вирішив зменшити його кількість, бо не мав часу цим займатися. Втім, сам гриб не викинув, а висушив. І як виявилося, все було недаремно, бо саме з цих невеликих зразків почалися експерименти платформи Metalab.

Я побачив, як працюють у Metalab, і якісь ідеї, думки, починають народжуватися. Не факт, що ми одразу почнемо ними займатися, але якщо ми знаємо, що це комусь цікаво, то, можливо, якусь невеличку роботу треба підтримувати, аби в потрібний момент можна було відновити, як відбулося з цим чайним грибом, – говорить науковець.

Каже, кафедра не мала таких масштабних успіхів, але це зокрема і тому, що не було цілі створити з чайного гриба матеріал.

Думаю, в них був непоганий підхід, радикальний такий. І тому це дуже добре пішло. З нашим підходом це б дуже довго вирощували, – говорить Дмитро Господарьов. – Сьогодні мій студент вивчає, як зробити, щоб цей матеріал швидше ріс, був товстішим, як менше ресурсів витрачати, як обробляти, щоб матеріал був стійкішим до зовнішніх впливів.

Дівчата показують три лампи, виготовлені з цього полотна. Вони дають приємний янтарний колір. Але все ж зберігають і легкий запах чайного гриба. Тож експерименти продовжують – з термінами висихання, температурою сушіння. 

Це було чистим експериментом. Нам дуже сподобалося те, що вдалося, і ми хочемо цим надихати, – говорить Анна Пашинська. – Над чайним грибом ми працювали в рамках проєкту від представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні. Завдяки цьому фінансуванню ми змогли проекспериментувати, подизайнувати і досягнути таких результатів – виготовити, виростити та зрозуміти, як працювати з цими матеріалами. Наша ціль була показати, що сталі матеріали можуть бути дуже красивими, екологічними, модними, створювати круті інтер’єри. Це треба побачити наживо, спробувати на дотик і повірити. Таким і було завдання нашої команди.

Авторка: Ольга Суровська

Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.