Зараз фронт трошки змінився. Партизанська війна, а саме тактика “ударив, втік, сховався” – це тактика гірська. А у нас фронтова лінійна боротьба, – додає він.
Я багато бачив на війні. Не хочу, щоби мої діти та внуки бачили таке, навіть у кіно. Не хотів би, щоби вони звикали до крові”.
Сергій вважає, що молоді варто бачити цей фільм. Щоби не допускати у майбутньому ворожих набігів, зокрема, “кацапських”.
Пригадує, що свого часу він відмовився вступати в комсомол, а коли сказав якось, що “Лєнін – дурень”, то його тягали в міліцію.
До теми:
Нацгвардієць «Добрий день». Володимир Гождяк з Прикарпаття – про ліс, війну та АГС
Зараз Сергій проходить лікування у відділенні травматології після поранення у Бахмуті п’ять місяців тому. На Схід пішов добровольцем, щоби ворог не дійшов до Хмельниччини та до Київщини, де його донька.
Пішов і не шкодую. Одужаю, дасть Бог, хоча ноги у мене вже нема практично. І без ноги піду ще. І ніколи не буду жаліти про це, – обіцяє він.
Я часто бував у Карпатах, на стежці та на скелях Довбуша. Ми сильні, незалежні й під когось лягати, бути під ярмом то не про українців справжніх, – каже він.
До теми:
Жінки на війні. Христина «Кудрява» з Івано-Франківська про свій шлях на передову
Хлопець отримав поранення у районі Мар’їнки 21 вересня. Каже, якраз на День міста-героя Чернігова, що символічно.
Дві ноги пробиті, одна у двох місцях, – розповідає він. – Але файні лікарі, медперсонал, допомагають нам. Відношення просто супер, як удома. Годують, дбають про нас, лікар постійно заходить, питає, як ми. Є з чим порівнювати, тут умови просто “лакшері”. Такий курорт… Правда, причина, чому сюди завітали не дуже приємна. Краще там пацанам допомагати, ніж тут відпочивати…


