Міхаель Мертен розпочав благодійний велотур з Люксембургу в Україну. Ввечері 27 липня він приїхав до Івано-Франківська. Нині 28 день його подорожі, трекер на велосипеді вже намотав 1900 кілометрів.
Його кінцева зупинка – столиця України. Якщо зовсім точно, то Міхаель планує закінчити мандрівку біля собору Софії Київської, пише Репортер.
Більше сенсу
Вперше я був в Україні у грудні минулого року, брав участь в акції, – розповідає Міхаель Мертен. – У Люксембурзі є дуже хороша група українців – громадська організація «LUkraine». І те, що вони роблять з початку широкомасштабного вторгнення – вражає. Я працюю журналістом, і вони зателефонували мені та запропонували поїхати в Україну, бо вони везуть туди 16 машин швидкої допомоги.
Читайте також: «Школа в евакуації». Франківка Сніжана Мельник розповідає, як у Братиславі навчаються українські діти
Міхаель працює політичним журналістом у найстарішій газеті Люксембургу – «Luxemburger Wort». Крім того, він є завзятим велосипедистом. Розказує, що цього року планував відпустку і великий велосипедний тур десь до моря. Але потім з’явилася ідея, яка може має значно більше сенсу – це поїхати на велосипеді до Києва і зробити цю поїздку благодійною.
Люди читають і донатять
Міхаель стартував 1 липня від важливого для місцевих місця – статуї, яку називають «Золота пані». Каже, в Люксембурзі – це як у США Статуя Свободи. На логотипі, який він зробив для подорожі, зображена саме вона, а ще – центральний собор Люксембургу і Софійський собор у Києві – кінцева зупинка його подорожі. Свята Софія надзвичайно вразила Міхаеля, коли минулого року він був у столиці.
Мертен згадує, що в день старту велотуру його прийшли підтримати чимало українців. Приїхав проводжати Міхаеля і очільник МЗС Люксембургу Жан Ассельборн, бо він також велосипедист.
Маршрут Міхаель проклав до Шенгену, бо це символічне місце для Європи. Далі – до кордону з Польщею. Зупинявся в Аушвіці, адже, каже, не міг оминути те місце. Тоді був Краків, а далі – український кордон, Львів, Івано-Франківськ.
Міхаель Мертен веде блог про подорожі і його читає багато людей. Там він просить їх пожертвувати на організацію “LUkraine”. Ті гроші йдуть на два проєкти для України. Перший – це «Продовольчі пакети» для Харківщини. А другий вони роблять з Торгово-промисловою палатою України для реабілітації та оздоровлення дітей у Карпатах.
Був один чоловік із Люксембургу, я його не знаю, але він сказав: «Я прочитав про ваш проєкт, він дуже гарний, і я щойно пожертвував 100 євро», – розказує Міхаель. – Наприклад, я був у Нюрнберзі й зупинявся у двох зовсім незнайомих людей через каучсерфінг. І вони також пожертвували гроші на проєкт.
Власні витрати під час поїздки – ночівлі, харчування – Міхаель оплачує виключно з власної кишені.
Зв’язок з Україною
За словами Міхаеля, коли він починав проєкт, то не думав, що той стане настільки резонансним. Люди допомагають Україні фінансово і це для нього дуже важливо. А ще важлива емоційна складова, адже в дорозі зустрічає багато приємних людей.
Зараз до мене підходив старший чоловік і бачити, що це для нього багато значить, дуже приємно, – каже Міхаель. – Я мав кілька глибоких розмов, зустрів справді дивовижних людей. Маю на увазі, що це чудова країна, чудові люди! І я недаремно сюди приїхав. Ще минулого року я відчув зв’язок із цією країною.
Читайте: Без доступу. Чи готовий Франківськ приймати поранених воїнів
Міхаель Мертен викладає свої матеріали про велотур Україною на сайті видання, в якому працює. Каже, його читає багато людей. Згодом планує робити подкаст.
Я й надалі буду підтримувати Україну. І в нас є багато людей, які роблять значно більше, – розказує Міхаель. – Один швед, який живе в Люксембурзі, щойно подзвонив мені, що у нього кілька днів відпустки, то він уже планує поїздку до Дніпра з допомогою. Нормальні люди з Люксембургу, українці в Люксембурзі, вони дійсно багато роблять, вони дійсно допомагають, навіть відправляють в Україну броньовані санітарні машини. Їх привезли з Великої Британії. Люди збирають машини всюди в Європі і привозять їх куди завгодно. Наприклад, «Карітас» Люксембург», вони були на фронті. Те, що роблять усі ці люди, справді вражає.
Авторка: Світлана Лелик
