Літо з книжкою – теж добра ідея. В Івано-Франківську відкрилось кілька книжкових клубів. Долучитися до клубу можна безкоштовно чи за абонементом.
Тут обговорюють сучасні українські твори, влаштовують зустрічі з письменниками та формують спільноту любителів читати, пише Репортер.
Книжковий клуб «Міста»: популяризувати українське
Кав’ярню «Місто» на Шевченка рік тому відкрила Олена Крецька, яка приїхала до Франківська з Києва. Тепер на базі кафе відкрили книжковий клуб для всіх охочих. Перша зустріч була 1 червня, обговорювали роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія».
У мене була мета – створити спільноту навколо закладу, – розповідає Олена Крецька. – Один з її елементів – це клуби за інтересами. Тут зіграли роль і мої особисті вподобання – дізнаватися більше про українську літературу. Тож ми виховуємо себе та за одне – інших.
Модераторкою клубу стала Наталія Іліщук, перекладачка з норвезької та інших скандинавських мов. У доробку дівчини – переклади Турбйорна Еґнера, Турюн Ліан, Юстейна Ґордера та інших. Вона теж переїхала до Франківська зі столиці.
Я давно люблю книжкові клуби, – розповідає Наталія Іліщук. – Я є членкинею організації «Український скандинавський центр», який популяризує нордичну культуру в Україні. З початком повномасштабної війни я зрозуміла, що треба в першу чергу популяризувати українську літературу. Тому я почала читати більше українських авторів.
Усіх охочих долучитися додають у групу в Telegram, де вони знайомляться та обговорюють майбутні зустрічі. На першу зустріч прийшло восьмеро. За словами організаторок, це – оптимальна кількість, щоб у всіх була можливість поділитися своїми враженнями.
Було багато не франківців, а почали ми з книги про Франківськ, – каже Олена Крецька. – Це люди, які ніколи не чули галіцизмів, тільки зараз дізнаються назви вулиць. Все пройшло успішно, учасники клубу продовжили спілкуватися та навіть спланували спільний похід у театр. Тому йдемо усі в театр на виставу «Фелікс Австрія».
Читайте: Жити на два міста. Як нові мешканці Франківська відкривають тут бізнес
Ми планували зустріч на годину, вона затягнулася на дві, – говорить Наталія Іліщук. – Поки тестуємо формат, далі будемо відштовхуватися від побажань учасників клубу. Наша ідея – щоб усі долучалися до дискусії. Але, якщо людина не хоче говорити, а просто прийшла послухати, так теж можна. Цікавіше, звісно, прочитати книгу напередодні. Але, якщо хтось не встиг і не боїться спойлерів, – клуб відкритий.
Зустрічі планують раз на два-чотири тижні. Наступна пройде наприкінці червня, обговорюватимуть «Драбину» Євгенії Кузнєцової.
Надалі вибрали твори Тараса Прохаська, Максима Кідрука, Анастасію Левкову, Іларіона Павлюка, Оресту Осійчук, Таню Малярчук, Артема Чеха та Любка Дереша.
Також тут планують організовувати зустрічі з франківськими письменниками – крім того, деякі з них є відвідувачами кав’ярні.
Люди приходять з різною мотивацією, – каже Наталія Іліщук. – Одні багато й швидко читають, інші хочуть мотивувати себе читати більше. Для мене це теж спосіб більше читати і робити це більш вдумливо. А ще – це хороший спосіб поміняти думку про книжку, бо в усіх різні враження.
Читайте: Нова економіка. Франківськ за кілька років може стати центром інновацій
Міська читальня на Промприладі: воркшопи та лекції
На базі платформи «Тепле місто» уже понад рік триває програма «Читай». У її рамках існує книжковий клуб «Читай» та Міська читальня на Промприладі.
Все розпочиналося як серія зустрічей людей, об’єднаних інтересом до літератури. Спочатку проєкт мав більше терапевтичний ефект, – розповідає менеджерка з комунікацій «Теплого міста» Марія Гаврилова. – Це був квітень 2022, багато нових людей приїхало у Франківськ. Під час спілкування з людьми ми зрозуміли, що книга – універсальний інструмент, щоб об’єднати людей.
Книжковий клуб «Читай» розпочав уже другий сезон. Долучитися можна, придбавши абонемент. Також є можливість долучитися до спільноти, перерахувавши гроші через систему “Buy Me A Coffee”, на зразок Pantreon. Є три рівні підтримки. На найвищому – ті, хто перерахував гроші, – можуть і самі пропонувати ідеї для подій клубу.
Важливо привчати людей, що за події потрібно платити, – каже Марія Гаврилова. – Ми виплачуємо гонорари спікерам, привозимо їх з інших міст, переважно з Києва. До того ж, це контент, за який варто заплатити – не кожен день у Франківськ приїжджають такі діячі. У нас є гарна традиція – після лекції залишатись на неформальне спілкування зі спікерами. Вона з’явилася після першої лекції, коли частина учасників з лекторами та організаторами перемістилися на «Промбар». Де ще вам запропонують лекцію від Богдани Неборак, а потім поїсти піцу з Богданою Неборак?
Також у рамках програми «Читай» на другому поверсі Промприладу відкрили Міську читальню. Вхід – через терасу на третьому поверсі. Сюди можуть безкоштовно прийти всі охочі й почитати якусь із близько 250 книг, які є у вільному доступі. Єдина вимога – не виносити книжки за межі читальні. У кожній є QR-код, за яким можна придбати на сайті видавництва книгу, яка сподобалася.
Тут є багато ексклюзивних мистецьких видань – таких, які не завжди можеш дозволити придбати в домашню бібліотеку, – говорить комунікаційниця «Теплого міста». – Все україномовне, від українських видавництв. Є дитячі книжки, про історію, культуру, нонфікшн, на феміністичну тематику, документальна проза, збірки поезій. Окремий стелаж присвячений Олегу Лишезі, поету і перекладачу з Тисмениці.
Також на території Міської читальні є лекторій, де проводять безкоштовні зустрічі з письменниками та літературознавцями. Наприклад, минулого тижня був воршкоп Романа Малиновського про синергію кіно та літератури. А в суботу, 10 червня, всіх чекають на лекцію письменниці Світлани Тараторіної про український Крим.
Література стала конкурентною
Усі книги для Міської читальні українські видавництва передали безкоштовно. Це вийшло завдяки переконливості Вадима Дідика, який спілкувався на цю тему з видавцями. За його словами, коли починав комунікацію, не був певний, чи хтось відгукнеться. Та в результаті 90% дали позитивну відповідь.
Читайте: Книги більше не купують. То як видавництва та книгарні Прикарпаття виживають у кризу
Вадим Дідик – книжковий блогер, але, за його словами, сам він не є постійним учасником якогось книжкового клубу, бо має внутрішню непокору читати книги, які обирає хтось інший. Книги для оглядів у блозі він обирає за покликом серця.
Раніше я намагався читати новинки, адже це той контент, який дає більше охоплень та уваги. Після повномасштабного вторгнення просто читаю щось, чого бажає душа, і вже добре. Вчора це був ранній Андрухович, сьогодні фантастика від Лю Цисіня, завтра може бути щось лайтове на кшталт Саллі Руні. Це з одного боку не вітається, адже книжковому блогеру краще займати певну нішу, але з іншого боку – якщо я справді читаю майже все, то не хочу обмежувати себе. Для мене важливіша довіра підписника і мій внутрішній спокій, ніж бажання здаватись тим, ким я не є, навіть якщо від цього зростають охоплення та аудиторія.
На думку Вадима, зараз читання стає все популярнішим. Відкриваються нові книгарні, збільшується кількість відвідувачів, а читачів навіть не зупиняє ціна книг. І велика заслуга в цьому книжкових блогів і влогів, а також – літературних клубів та інших ініціатив.
Цьому сприяє маркетинг. Письменники почали розуміти, що якщо в тебе 10000 підписників в Інсті, то шанси продати більше книг значно вище, ніж коли 100, – каже Вадим Дідик. – Видавництва відчули здорову конкуренцію, почали переймати досвід США, Великої Британії, тож тепер змагаються за права видати якусь класну новинку. Ще вчора ти бачив книгу, яка стала книгою року на Goodreads, а вже сьогодні – анонс передзамовлення українського перекладу. «Міська читальня» та книжкові клуби – це продукт, який виникає на цій хвилі, підсилює її. Простіше кажучи, тепер література – це не те, що тримається на ентузіастах, тепер – це повноцінний конкурентний бізнес. І виграють від цього всі.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.