На 24?х сторінках Віктор Пинзеник приводить цифри щодо близького краху української економіки.
Ключові цитати доповідної записки:
«В Україні ситуація — найгірша в світі»…
«Третина промисловості України зникла!»
«Ми увійшли у надзвичайно серйозну та глибоку кризу»…
«Мінус 14?% ВВП за листопад 2008 року — ось реальна база нашого відліку, нашого стану економіки»…
«Прогноз, на якому наполягав Мінфін раніше, — 5?% ВВП за 2009 рік, зараз уже є занадто оптимістичним. Таких темпів досягнути неможливо»…
«Все більше життєво необхідних систем України балансують на грані можливого»…
«З чого платити пенсії, звідки візьмуться кошти на зарплати бюджетникам з місцевих бюджетів?»
«Країнам з такими проблемами дефіциту бюджету та обсягом позик грошей не позичають»…
«Це параліч інститутів влади»…
На думку Пинзеника, загроза тотального краху всієї української економіки є дуже реальною.
За оцінками Мінфіну валовий внутрішній продукт (ВВП) України у грудні 2008?го року «впав» порівняно з груднем минулого року майже на 15 відсотків, промислове виробництво в грудні впало на 30 відсотків, причому машинобудування і металургія майже на 40 і 50 відсотків відповідно. Віктор Пинзеник робить висновок, що зведений бюджет в 2009 році буде недовиконаний майже на 30 відсотків (!), при плані в 310 мільярдів реально надійде до бюджетів 225 мільярдів гривень (недовиконання 85 мільярдів гривень).
Що за цими цифрами?
За оцінками експертів, через два-три місяці настануть проблеми з виплатою пенсій та зарплат бюджетникам, багатомісячні їх затримки (згадуємо 1992?1994 роки) стануть буденним явищем. Енергоносії для закладів медицини та освіти оплачувати буде нічим. Ремонт доріг зупиниться. Про?жодні капітальні вкладення і мови не йтиме. Офіційне безробіття сягне близько 20 відсотків.
Чи не тому уряд і прем’єр-міністр вже зараз намагається зробити все можливе, щоб перекласти відповідальність на інших?
А саме — світову економічну кризу (яка, за заявами Тимошенко піврічної давності, Україні не загрожує). Зауважимо, що зараз у світі нічого подібно жахливого до українського краху не відбувається.
Другий винний, «призначений» урядом — це Нацбанк і його голова Стельмах. Це також «ноу-хау» урядових піарників, бо в жодній країні ніхто дотепер не придумав звинувачувати в економічній та бюджетній кризах центральні банки. Там?всі знають, що це виключно зона відповідальності уряду.
Якби Нацбанк діяв за побажаннями уряду і тримав валютними інтервенціями гривню на рівні 5 гривень за долар США, то до кінця минулого року в України не залишилося?б ані цента валютних резервів. А?як може бути інакше, запитаємо, коли недолуга економічна політика уряду призвела до від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі тільки за 2008 рік в сумі близькій до 20 мільярдів доларів?
Зараз уряд всіма силами хоче змістити «незговірливого» Стельмаха з посади голови Нацбанку. Для?чого? Щоб включити друкарський верстат і надрукувати тих самих 85 мільярдів гривень, на які прогнозовано буде недовиконаний бюджет 2009 року. До?чого приведе необґрунтована емісія тих 85?и мільярдів, краще не запитувати… Тисячопроцентна інфляція 1993?1994 років буде тоді здаватися нам «не такою вже й високою»…
P.?S.?Коли газета здавалася до друку, стала відомою реакція на розповсюдження «доповідної записки» самого Віктора Пинзеника.
На сайті Мінфіну розміщена реакція міністра фінансів: «Я не знайомий з публікацією в Інтернеті. Міністр фінансів пише багато доповідних записок уряду. Вони не призначені для публічного обговорення. Матеріали, що підлягають публічному обговоренню, розміщуються на сайті Міністерства фінансів України. Факт публікації я розцінюю як провокацію».
Звичайно, іншої реакції очікувати було не варто. З кількох міркувань. Перше — оприлюднення цієї інформації викличе тільки ще більше загострення і без того непростої ситуації в державі. Друге — Віктор Пинзеник, допоки не прийняв кінцевого рішення йти з уряду, пов’язаний міністерською корпоративною солідарністю.
Цікаво, що на сайті Кабміну не втрималися, щоб не підредагувати заяву Пинзеника. «Провокацію» з уст міністра фінансів вони перетворили в «фальсифіковану провокацію», однозначно спотворивши зміст заяви. Крім того, дописали, що «міністр фінансів України не пише ніяких таємних доповідних записок уряду», чого в заяві Пинзеника не було. Отже, маніпуляція, «forever»!
В результаті залишаються два запитання, на які ми не знаємо відповіді:
1. Чи мають право українці знати правду про реальний стан в державі?
2. Чи варто їм знати правду?
Comments are closed.