Німець по крові та українець по духу. Він один із найхаризматичніших та популярних в Україні гідів. Серця мільйонів людей Ервін Міден підкорив своєю дотепною та нетиповою манерою розповідати про Чернігівщину.
Та сьогодні зірковий екскурсовод на Прикарпатті. Ділиться власною історією – як йому із родиною довелося покинути рідне містечко Седнів. Через війну, йдеться у сюжеті Каналу 402, пише Репортер.
Це не страшно, це абсолютно логічно було в розвитку тих подій, – говорить Ервін Міден, – Але коли повз хату проїжджає танкова колона, коли зупиняється і кулемент направляється у вікна. Ти на це дивишся, то задоволення від цього мало.
Перші дні окупації Чернігівщини Ервін разом із дружиною, яка тоді була на 40 тижні вагітності, провели у будинку її батьків в селі неподалік. Та російські війська буквально відрізали Шибиринівку від України. І надія на швидке звільнення почала віддалятися.
Ще була надія, що росіяни на початку будуть воювати цивілізовано, хоча б. Цього не було. Не були дані ні зелені коридори, ні хоча б можливість приїхати швидкій. Вибору не було. Вдома перші пологи приймати не логічно. Я щиро вдячний мешканцям Шибиринівки, які погодилися провести нас таємними лісовими дорогами до Славутича.
Ось як Ервін Міден проводив екскурсії рідним Черніговом
Уже у Славутичі, до якого довелося добиратися замінованими дорогами, на світ з’явився Маркус Міден. Та місто потрапило в оточення: без гуманітарної допомоги та світла людям довелося буквально виживати. Тож родина Ервіна наважилася на новий ризикований крок – на розбитій автівці рушили до столиці, а звідти вже й на Прикарпаття.
Читайте також: Двері, вітражі й дракони. Репортаж з прогулянки Франківськом і його брамами (ФОТО)
Батьки дружини, разом з її братом 6-класником та визначним членом родини котом Арбчібальдом барон фон Барсом вирушили вперед, – розповідає відомий гід. – Коли автівка пошкоджена, а дружина з дитиною на руках на передньому сидінні як і лобове скло завішене великою білою рядниною, аби не світило дитині. На кожному блокпості думали, що явно їдуть якийсь диверсанти, бо усе завішано і нічого не зрозуміло. Вони спочатку направляють зброю, коли я опускав скло, бачили, що дитина: «Все – свої. Проїжджайте».
Уже тут, у безпеці, Ервін продовжує дистанційно працювати у рідному чернігівському університеті. І навіть зважився на запрошення місцевих волонтерів провести для франківців своєрідну екскурсію – розповідав про звитяги Чернігова у минулому. І хоча гумор – то фішка зіркового гіда, нині, каже, не до надмірних веселощів.
Я ж акцентую увагу на тому, аби зробити маленьке шоу, аби люди отримали посмішку і зацікавилися історією, – каже Ервін. – Я радше виступаю не в якості науковця чи історика, а як митець. Підходжу творчо, аби люди дізнавшись весело якусь історичну бувальщину змогли посміятися. Але зараз не зовсім до сміху, тому акцентую на більш трагічних сторінках.
За ці півсотні днів героїчної боротьби України, каже Ервін, назбирав і чимало нових історій про те, як прості чернігівчани мужньо допомагали бити окупанта. Їх обіцяє розповідати уже коли відновить свої екскурсії на звільненій та відбудованій Чернігівщині. Після перемоги, яка переконує, уже близько.
