Міжнародні та українські експерти, політики, громадські діячі мовлять, що путін вісім років тому розв’язав війну проти України під гаслами розгортання так званого «руського міра». Цей же пасаж багатократно повторюють і «політики»-рашисти.
Російська мова настільки дивна, що власне не розділяє слова «мир» і «світ». Значення слова «мір» можна зрозуміти лише з контексту. У цьому випадку явно маємо справу з претензією на світ, пише Максим Карпаш у Репортері.
Хочеться зрозуміти, про що ж йдеться, раз це постало причиною війни – і то не лише проти України. Можна нарахувати цілу низку економічних, політичних та збройних конфліктів росії по всьому світу через той «руський мір». Більшість розуміє це винятково за мовною ознакою: якщо ти говориш російською, то й належиш до того самого «руського міра».
У тексті авторитетного британського тижневика The Economist від кінця березня 2022 року написано:
руський мір у минулому був неясним історичним терміном, що позначав слов’янську цивілізацію, яка ґрунтується на спільному етносі, релігії та історичному спадку. Режим путіна відновив цю ідею та ввів у обіг пропаганди у вигляді вульгарної суміші антизахідного мракобісся, православної догми, націоналізму, теорії змови та поліцейської держави сталінського типу.
Краще мабуть і не скажеш.
Той «руський мір» не несе нічого нового чи кращого, порівняно з тим, що має Україна. Мабуть, і засадничо не може цього зробити – адже російська культура є вторинною від української та монгольської.
В етнічному сенсі ми теж сильно відрізняємось – це видно за поведінкою, мовою, традиціями, навіть побутом.
Релігійно спільного з росіянами у нас практично нічого немає, чому зайвим доказом було надання у грудні 2019 році автокефалії ПЦУ. Також в Україні маємо релігійне різноманіття: спокійно уживаються християни усіх можливих конфесій, мусульмани та іудеї тощо, а в росії – тотальне домінування РПЦ, без варіантів.
Читайте: Максим Карпаш: Рашизм-фашизм
Історичний спадок України та московії категорично відрізняються – війни, утиски, репресії, масові вбивства, голодомори. Нічого спільного – від росії чути тільки вічне «нас мають поважати/чути/розуміти», образи та жаль за минулим, зухвале та хамське ставлення до оточення.
Та й взагалі «руський мір» то така собі погана копія усього західного: аналоги та варіації кращих здобутків світу західного – свої Версалі, Моцарти, Едісони і так далі. Питомо ж українське – завжди автентичне, оригінальне.
А після поточної фази війни в Україні, усе російське стало «токсичним» – небажаним, ворожим. Власне, весь «проєкт росія», на мою думку, пройшов точку неповернення на шляху до руйнування.
Українське ж на противагу – модне на роки та десятиліття вперед, нове та свіже. Саме українці показали сучасному світові, що таке реальна свобода, як за неї треба боротись.
Після Перемоги, ми будемо свідками розквіту Українського світу – світлого, чесного, завзятого, мультикультурного.
Слава Україні!
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.