Сьогодні, 14 травня 2021 року, Україна святкує 150-річчя з дня народження Василя Стефаника.
Класика української літератури Василя Стефаника називали «поетом мужицької розпуки», який писав «коротко, сильно і страшно». Він був справжнім майстром психологічної прози, пише Репортер.
Василь Стефаник, — писала Михайлина Коцюбинська, — володар дум, а точніше душ селянських, співець болю, розпуки i водночас духовної сили й невмирущості своїх героїв.
Прозаїк Борис Харчук так оцінив його творчість:
Нехай ціпеніє з подиву світ — кожна маленька новела варта драми Шекспіра! Нехай падають поети — стефаниківська проза співається як пісня. Глибокий психологізм, драматизм, лаконізм, прихований ліризм, трагізм, прагнення розкрити загальнолюдське багатство і красу духовного світу селянина, трагедію його душі, внутрішньо психологічні переживання, утвердити його людську гідність, духовну основу та людську рівноправність — означало новий підхід у розв’язанні селянської теми.
А ось як сам Василь Стефаник означив власне творче кредо:
«Буду свій світ різьбити, як камінь.
Слово своє буду гострити на кремені моєї душі і, намочене в труті-зіллі, пускати буду наліво…
І слово своє ламати буду на ясні соняшні промінчики, і замочу його в кожній чічці, і пускати буду направо.
А свій камінь буду різьбити все, все! Аж на могилу свою його покладу як мертву красу».
Інститут мовознавства пропонує невеличку добірку лексики, за допомогою якої Василь Стефаник різьбив свій світ.
***
БРЕХУНКА «ворожка, знахарка, шептуха».
Comments are closed.