Уже шостий рік в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу (ІФНТУНГ) проводять курси перепідготовки для ветеранів війни на Донбасі.
Так хочуть допомогти атовцям відкрити власну справу, соціалізуватися після пережитого, пише Репортер.
Два дипломи
Курси з перепідготовки атовців – складова проєкту «Україна-Норвегія», який фінансує МЗС Норвегії. Кошти виділяють Міжнародному фонду соціальної адаптації, а він уже обирає локальних партнерів в Україні. Загалом у проєкт залучені близько 14 університетів, у Франківську – лише ІФНТУНГ.
Курси тривають три місяці, учасників набирають двічі на рік: з вересня по грудень і з лютого по травень. Студенти навчаються у робочі дні з 16:00 по 20:00. Заняття проводять близько 15 викладачів університету, на деякі запрошують і гостей-підприємців. Тема – «Підприємництво і лідерство».
«Перед тим, як розпочати навчання, ми опитуємо слухачів, яка сфера діяльності їх цікавить. Відповідно до того підбираємо, яких підприємців запросити, – каже кураторка проєкту Ольга Попович. – Студенти вивчають управління проєктами, бухгалтерський облік, менеджмент, фандрейзинг, основи бізнес-англійської. Родзинкою нашого університету є енергетичний менеджмент: як утеплити власний дім, як встановити різні терморегулятори».
Наступну реєстрацію на курси відкриють на початку лютого. За словами Ольги Попович, вони співпрацюють з військкоматами і центром зайнятості, але основна аудиторія – з соцмережі Facebook.
Ветерани йдуть навчатися. Куди вступають прикарпатські атовці
«Ті, хто хоче взяти участь, реєструється онлайн. Після цього ми проводимо коротку співбесіду, вони приносять документи і розпочинається навчання, – розповідає Попович. – Загалом є десь 30 учасників, але завжди набираємо із запасом. Цього разу відібрали 43, але десять відсіялися в процесі навчання».
Курси для студентів безкоштовні. Потім учасники отримують два сертифікати. Один – від університету нафти і газу, який відповідає українському зразку сертифікату підвищення кваліфікації. Другий – українсько-англійський, його видає норвезький університет.
«У першу чергу мета проєкту – соціалізація, щоб ветерани зрозуміли, що вони потрібні, – розповідає Ольга Попович. – У нас активно розвивається підприємництво, тож ми стимулюємо їх відкрити власну справу. Потім хтось таки починає свій бізнес, хтось долучається до вже створеного, а інші досягають кар’єрного росту на роботі».
Непроста аудиторія
Викладач університету Святослав Кісь – у проєкті з 2014 року. Він викладає атовцям «Основи підприємництва».
«Ми працюємо за методикою неформальної освіти, – каже Святослав Кісь. – Зараз люди йдуть не просто за документом, а за конкретними знаннями. Ми відмовилися від класичних лекцій, семінарів. Натомість застосовуємо дискусії, ділові ігри, різний інтерактив. Кожне заняття закінчується тим, що ми ділимося враженнями і плануємо наступне».
Перед заняттями учасники проходять тести. За їхніми результатами викладач дає характеристику, що студенти мають змінити в собі, щоб створити вдалий бізнес. Також Святослав Кісь запрошує своїх знайомих, які можуть більше розповісти про певні теми.
«Наприклад, у нас був державний реєстратор, який розповідав, як покроково зареєструвати бізнес, – говорить він. – Потім ми запросили представника корпоративного бізнесу, він розповідав про управління фінансами. А на завершення планую запросити підприємця, який має невеликий аграрний бізнес. У нього був і негативний досвід, тож на зустрічі він розповідатиме про свої помилки, відповість на всі запитання».
Дехто з учасників уже має власну справу або мав її колись. За словами Святослава Кіся, інколи спочатку студенти ставляться скептично: мовляв, що ти знаєш про бізнес і чому мене навчиш? Тоді він розповідає про свій реальний підприємницький досвід.
«Це дуже принципові люди, вони пережили певні обставини, які змушують їх по-іншому дивитися навіть на бізнес. У них загострене почуття справедливості, відповідальності, – каже Кісь. – З багатьма ми стаємо хорошими друзями. Потім деякі започатковують власну справу, звертаються за порадами. А з однією учасницею ми написали спільний бізнес-план відкриття магазину дитячих товарів. Потім представили його у центрі зайнятості, і там виділили одноразову матеріальну допомогу для відкриття бізнесу».
У минулі роки заняття відбувалися в університеті, а зараз, через карантин – лише онлайн. Загалом на теперішньому курсі є десь 30 учасників, але, за словами Святослава Кіся, щодня на зв’язок виходять десь до 15.
«Онлайн працювати зручно, у плані донесення знань проблем немає. До того ж, я можу швидше візуалізувати те, про що розповідаю, – говорить викладач. – Єдиний мінус – не бачу емоцій. Бо у цій аудиторії вони важливіші, ніж у студентському середовищі: коли реагують рухами чи мімікою, ти розумієш, що сказав щось не так. А коли по той бік вимкнена камера, то трохи складніше».
Треба встигати
Багато випускників курсів з перепідготовки відкрили свій бізнес. Наприклад, дружини атовців започаткували соціальний проєкт «Кав’ярня 4.5.0» і печуть торти та тістечка на замовлення.
У теперішніх слухачів курсу також вистачає мотивації. Сергій Бойко був мобілізований ще навесні 2014.
«Я був на Донбасі з початку травня. Тоді там ще навіть війни не було. Служив шість років. Тепер звільнився за станом здоров’я», – розповідає боєць.
До війни чоловік мав власний бізнес, але, за його словами, за шість років втратив навички. Тепер уже повернувся до роботи й цивільного життя, тож паралельно намагається наздогнати втрачене.
«Схрон» і важкі часи. Чому будинок ветерана у Клубівцях узяв паузу і що буде далі
«Я до війни мав великий управлінський досвід. Але за шість років служби втратив кваліфікацію, бо освіта й технології пішли вперед, – каже Сергій Бойко. – Зараз я вже запустив бізнес, пов’язаний з охоронною діяльністю, скоро він запрацює. Ці курси дуже ефективні. Немає загальних фраз, є конкретний продукт, який можна втілювати в життя».
За словами Бойка, особливо корисними виявилися заняття з маркетингу. Бо світ постійно вимагає нового, тож треба встигати.
