Через них буває гидко ходити тротуарами або стояти на зупинках. Йдеться про людей-плювків. Вони плюються наліво й направо, іноді й дуже голосно. Деякі з них, здається, мають просто нескінченний запас слини.
І це може бути не лише неприємно, а й небезпечно – якщо слина інфікована. Тоді банальне свинство переростає у проблему, адже може нашкодити здоров’ю інших, пише Репортер. То що з ними робити: виховувати чи карати?
Чоловіча слабкість
Плювки на вулицях франківці сприймають по-різному. Одним байдуже, інші гидують, треті лютують, а решта самі мають звичку плювати. Але більшість таки вважає неприпустимим плюватися серед вулиці. Кажуть, це прояв неповаги до інших. Таке собі своєрідне хуліганство, за яке треба карати.
Франківчанка Тетяна Зіник взагалі дивується, як дехто дозволяє собі плювати і сякатись у публічних місцях. Каже, це все одно, що на людях сходити в туалет. Аби така непристойна поведінка не повторювалася, за плювки необхідно штрафувати, переконана жінка.
А от франківець Сергій Черніков у ефективність штрафів не вірить. Каже, «на наших людей» вони не подіють.
Здебільшого звичка плюватися посеред вулиці притаманна юнакам і чоловікам. У дівчат і жінок таке нечасто побачиш. І, попри відразу, зробити зауваження може далеко не кожен. Люди просто бояться агресії у відповідь.
Мешканці вулиці Уляни Кравченко – люди тижня за версією “Репортера”
Неромантичні ранки
Найкраще про рівень вихованості мешканців Івано-Франківська знають комунальники. Це вони щодня прибирають недопалки, які люди не донесли до смітника, витягують з вуличних урн пакети з побутовим сміттям, які франківці мали б кидати у контейнер. Це вони прибирають у парках упаковки від їжі та пляшки, розкидані навколо порожніх сміттярок. Ну, й запльовані тротуари їм теж доводиться бачити найчастіше.
Видовище, м’яко кажучи, не з приємних, каже прибиральниця Марія Адамчук. Жінка щодня бачить залишені огидні «подарунки» від перехожих. І не лише бачить, але й очищає від них одну з центральних вулиць міста.
За словами пані Марії, недопалків більше, але плювків теж чимало. Дивується, каже, хоча б у середмісті люди могли б поводитися більш пристойно. А справедливим покаранням за публічне плювання називає зовсім не штрафи.
«Дати віник. Нехай замітає сам. Нехай спробує, як то добре – прибирати запльовані вулиці!», – говорить Марія Адамчук.
А от інший працівник благоустрою – Орест Абрат – зізнається, що й сам плюється, але ніколи посеред вулиці. Мовляв, для цього завжди шукає траву. Плювки на асфальт чи бруківку вважає наслідками поганого виховання.
Пам’ятка, яка нікому не треба. Що чекає будинок на Бельведерській, 4 у Франківську (ФОТО)
50 років небезпеки
Але плювки – це не лише питання культури. Більшість людей навіть не здогадується, що, крім огиди й зіпсованого іміджу міста, плювки загрожують здоров’ю перехожих. І, що важливо, – не лише свіжі.
«Найбільш небезпечний – плювок людини, хворої на туберкульоз. Особливо коли хвороба має мультирезистентну форму, що не піддається антибіотикотерапії, – розповідає лікар-терапевт міської поліклініки № 1 Ольга Трощук. – А все тому, що мікобактерія туберкульозу найбільш стійка до дії зовнішніх факторів. Вона утворює капсулу та може жити у довкіллі до 50 років».
За словами лікарки, такі плювки небезпечні, навіть коли висихають. Тоді вони перетворюються на пилинки. Вітер підіймає їх у повітря, люди вдихають…
«Вірогідність підхопити небезпечну недугу у такий спосіб навіть вища, ніж повітряно-крапельним шляхом, бо пилинки висохлої слини осідають глибше», – додає Ольга Трощук.
Інші повітряно-крапельні інфекції не стійкі у зовнішньому середовищі. Тому плювки хворих людей небезпечні переважно у свіжому вигляді. Тож від любителів плюватися на вулиці краще триматись на відстані 1,5-2 метри. Якщо ж боїтеся підхопити коронавірус, то дистанцію варто збільшити до чотирьох метрів, радить лікарка.
Крім цього, варто й дивитися під ноги. Адже, наступивши на плювок, можна принести додому чимало хвороб. Зокрема, коронавірус, грип, кір, краснуху, вітрянку, скарлатину, епідемічний паротит та інші інфекції, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Аби цього не сталося, при вході до помешкання просто мусить бути килимок, який періодично треба дезінфікувати. А взуття краще мити в рукавицях.
Вихід завжди є
Правилами благоустрою Івано-Франківська покарання за плювки у публічних місцях не передбачене. Там про таке навіть не згадується, кажуть у Муніципальній інспекції «Добродій». Мовляв, проґавили це питання.
«А щоб змінити правила благоустрою міста, треба звертатися до Державної регуляторної служби України, направляти запит до Києва. Розгляд може тривати до року», – пояснює керівник інспекції Михайло Шутак.
Але у Франківську ще навіть не з’являлася ініціатива запровадити покарання за плювки на вулицях.
Натомість, у деяких країнах таки відучують плюватись у публічних місцях. Наприклад, у Сінгапурі. І навіть при тамтешній жорсткій владі це виявилось непросто.
«Я почав кампанію проти плювання в 1960-х роках, але ще й у 1980-х деякі водії плювали з вікон машин, а деякі люди все ще продовжували спльовувати у магазинах і на ринках, – писав знаменитий сінгапурський лідер Лі Куан Ю у своїх спогадах. – Ми наполегливо продовжували боротьбу з цим злом, поширюючи через школи та ЗМІ повідомлення про те, що плювання сприяє поширенню таких хвороб, як туберкульоз».
Нині в Сінгапурі на вулицях вже не плюються, і не лише через потужну інформаційну кампанію минулих років. За плювок там передбачений штраф – 500 місцевих доларів (понад 10000 грн). Агенції зазвичай попереджають про це і туристів. Тому вони їдуть плюватись додому.
Авторка: Ольга Цьома
Безконтактні дезінфектори і додаток від натовпу. Як франківські школярі воюють з пандемією
Comments are closed.