Цьогоріч програма «Малі Ґранти Теплого Міста» святкує п’ять років. За цей час реалізовані десятки проєктів. А ще з’явилося чимало громадських ініціатив, які готові змінювати Івано-Франківськ.
Про внутрішню кухню програми «Малі Ґранти» «Репортер» говорив з її координаторами.
Спершу прописують правила
З самого початку ідея «Малих Ґрантів» полягала в тому, аби підтримати невеликі локальні ініціативи, яким бракує фінансування. Така модель працює у багатьох містах, тож велосипеда, як то кажуть, ніхто не придумував. Але у Франківську програма не лише прижилася, а й почала стрімко розвиватися.
«Міські Ґранти», так спершу називалася програма, вигадав Віктор Загреба, якщо я не помиляюся, – розповідає Роман Малиновський, який свого часу був координатором програми. – Я прийняв естафету вже від нього. Оскільки в мене був досвід громадської роботи, то я знав, як із цим працювати. За великим рахунком, методика доволі проста. Спершу прописуєш правила для заявок – як вони мають виглядати. Потім виписуєш своєрідний ценз, визначаєш дедлайн і формуєш експертну групу. Далі працюєш над тим, аби певна ідея була реалізована і згодом, можливо, мала продовження».
Читайте: Підвал-хол, багато кіна та іноземні гості – у Франківську представили переможців «Малі Ґранти Теплого Міста»
За словами Романа, певні труднощі можуть виникати у координаторів саме на етапі реалізації проєктів. Адже треба правильно вибудувати комунікацію, залагодити форс-мажори, які майже завжди виникають у процесі, та знайти відповіді на запитання, що з’являються в учасників. Звичайно, промоція теж має значення.
«Потрібно було донести до франківців, що є можливість отримати ґрант і нею треба скористатися, – говорить Малиновський. – Пам’ятаю, як складно це було. Але за п’ять років програма стала організаційно довершеною. Нині я бачу, як працює Христина Магас, яка зараз є координаторкою «Малих Ґрантів». Як вона вибудовує таймінг, як комунікує з експертами та учасниками програми. І мені дуже подобається, як організований процес. Механізм працює досконало. І думаю, що дуже багато франківських ініціатив були реалізовані лише завдяки «Малим Ґрантам».
Нині програма й справді активно розвивається – проводяться спеціальні тренінги з написання грантової заявки, організовуються зустрічі з експертами, які розповідають про механізм їх оцінювання.
«Це дуже правильно, саме так виховується авдиторія, – каже Роман Малиновський. – Коли ти добре пояснюєш людям, як писати заявки, то на виході отримуєш дуже добрий результат. Але буває, що проєкт на етапі заявки отримував найвищий бал, а вже в реалізації виглядав не так потужно».
Кожна ідея важлива
Ярина Мельник пригадує, що «Малі Ґранти» – це була перша програма, з якою їй довелося працювати у «Теплому Місті». Каже, за час роботи координатором сформувала для себе одне правило – не варто упереджено ставитись до ідей, бо кожна є важливою.
«Це нормально, що є ідеї, які ти, як координатор, не розумієш, – каже Ярина. – Тому я завжди акцентую на тому, що кожна ідея має право на реалізацію. А далі авдиторія визначить своєю подальшою підтримкою, чи буде ця ідея розвиватись. Крім того, потрібно пам’ятати, що є ідеї, які вирішують проблеми, а є ідеї, які створюють можливості».
Розповідає, що коли почала працювати з програмою, то каркас конкурсу вже був сформований. Віктор Загреба і Роман Малиновський вже на той час встановили правила та визначили тематичні напрямки. Вона ж взялася за інформаційні кампанії.
«Потрібно було багато часу приділити поясненням, що таке ґранти, як можна отримати фінансування, які проєкти у пріоритеті, – говорить Ярина. – Пам’ятаю, як ми у партнерстві з агенцією Brendari розробляли візуальний стиль програми, афіші. Тоді ж почали робити акцент на подіях і консультаціях, пропрацьовувати цільові авдиторії. Ми, як координатори, не брали участь в оцінюванні, тому могли допомагати ініціативам оформити заявку, консультували щодо коректності подання інформації, радили, де саме варто розставити акценти».
Читайте також: Мотузковий парк у Івано-Франківську : навчання і розвиток через гру
Згодом разом з волонтеркою корпусу миру Ешлі Ґрейвс-Рослер команда «Теплого Міста» навіть реалізувала проєкт «Школа міських Ґрантів». Це був навчальний курс на п’ять сесій для людей, що мали ідею, але боялися зробити перший крок до її реалізації. Власне, Ешлі координувала цей процес разом з Назаром Максимівим, який став наступним координатором «Малих Ґрантів».
«Як розвивається програма, можна прослідковувати на конкретних прикладах, – каже Ярина Мельник. – Для мене знаковим став проєкт «Портрет місця і часу». Це була перша виставка робіт Параски Плитки-Горицвіт в Івано-Франківську. Власне, за кошти «Малих Ґрантів» ініціативна група надрукувала перші її роботи. Проєкт стартував у Івано-Франківську, а згодом виставка їздила різними містами України й за кордон. Минулого року вона стала повноцінним проєктом у «Мистецькому арсеналі», команда навіть презентувала фільм».
Розвиток залежить від бізнесу
Назар Максимів пригадує, як перед початком весняної хвилі він організував зустріч переможців «Малих Ґрантів» і місцевих активістів. Каже, у такий спосіб хотів залучити якомога більше людей.
«На якомусь етапі я зрозумів, що люди просто бояться подавати заявки, – розповідає Назар. – Вони думають, що це складно, що треба готувати стоси документів. Ми хотіли змінити їхню думку. Та хвиля навіть пройшла під гаслом: «Все просто!». Зрештою, нам вдалося донести цей меседж. Якщо на весняну хвилю 2017 року було подано 19 проєктів, то вже через рік – 36 заявок. Було навіть прикро, що активність так виросла, а ми не можемо профінансувати велику кількість проєктів».
Читайте також: Погляд збоку. У Франківську роблять сайт з відгуками про місто від іноземців (ФОТО)
За словами Назара Максиміва, експерти підтримують проєкти у різних сферах та найважче оцінювати соціальні ініціативи, які місто не фінансує.
«Деколи було емоційно важко, бо ти стикаєшся із соціальною нерівністю. Бачиш запит людей до влади і бачиш, як влада цей запит ігнорує, – розповідає Назар. – Були класні проєкти, які орієнтувалися на дуже маленьку групу людей і не мали цінності для інших. У таких випадках ми просили допрацювати ідею. Деякі проєкти були незрілі, сирі».
Втім, Назар вважає, що цінність програми в тому, що вона дозволяє залучати до роботи бізнес. Підприємці, які допомагають платформі, бачать, що їхні кошти приносять користь. А це, у свою чергу сприяє розвитку міста.
Навчання та об’єднання
Сьогоднішня координаторка програми Христина Магас каже, нині «Малі Ґранти» мають кілька векторів. Ґрантова підтримка – лише один із них.
«Другий напрямок – навчання, – розповідає Христина. – Наприклад, влітку в нас онлайн проходила менторська програма «Прокачай свою громадську організацію». Там люди, які тільки створюють громадську організацію, або вже створили, але не знають, що з нею робити, дізнавалися, як рухатись далі. Третій напрям – формування спільноти учасників «Малих Ґрантів». На жаль, у більшості людей є бажання бути першими, але нема бажання об’єднуватись. І четвертий напрямок, який вже буде розвиватися в наступному році, бо нам завадив карантин, – дослідницький. Будемо досліджувати громадський активізм в місті, його історію, розвиток, характеристики».
Також, за словами Христини, неабияким досягненням є те, що збільшились ґрантові фонди, які формуються із внесків бізнес-спільноти. Якщо раніше вони становили 50 тис грн, то зараз – 80 тисяч. Також на осінню хвилю й на наступні дві вдалося залучити кошти американських неурядових організацій. Відтак ґрантовий фонд виріс до 120 тисяч.
Ну і звісно ж, зараз чимало уваги приділяють комунікації між владою та громадським сектором. Хтозна, може з часом дочекаються допомоги і звідти.
