Іван Бондарев
Наше місто є доволі старим і тому, як кожне порядне старе місто, мусить мати свої легенди. І воно їх має! Просто тривалий час дослідників більше цікавила міфологічна спадщина Праги, Кракова, Львова чи Кам’янця-Подільського. Але й Станиславову є, що розповісти і мешканцям, і туристам.
Про Берла Гундерта
У радянські часи на міській ратуші була меморіальна дошка із таким написом: «На цьому будинку у вересні 1939 року, напередодні вступу Радянської армії в місто, революціонери-підпільники підняли червоний прапор. Охороняючи його, героїчно загинули комсомольці Августин Євчук та Берл Гундерт».
Така сама інформація наводилася в усіх путівниках та історичних книжках про Івано-Франківськ. Але дивна річ – обидва хоробрих комсомольця почали там фігурувати лише із середини 1960‑х років. У сорокових та п’ятдесятих обласна газета «Прикарпатська правда» згадує лише одного оборонця прапору – Августина Євчука. Звідки ж взявся потім той Берл Гундерт?
У шістдесятих роках в редакції «Прикарпатської правди» працював один журналіст. Він був не останньою людиною в газеті. Йому було відомо, що при відступі польські вояки застрелили єврейського підлітка Берла Гундерта, який чи то кинув їм услід камінь, чи то просто косо подивився. Втім, відбулося це далеко від ратуші, і навряд чи Гундерт був комсомольцем.
Але журналіст вважав, що Августин Євчук один не впорається, а єврейського хлопчика все одно не повернеш. І Берл Гундерт уже після смерті став комсомольцем та приєднався до оборони червоного прапора – у путівниках і на меморіальній дошці…
Comments are closed.