Днями в Івано-Франківську побував відомий в Україні та світі майстер айкідо Василь Колесніков. Володар сьомого дану провів семінар для місцевих спортсменів. Після чергового тренування «Репортер» задав сенсею кілька питань.
Він народився у 1950 році у британському містечку Олдхем, неподалік Манчестера. Під час Другої світової його маму з села Старуня Богородчанського району вивезли на роботи до Австрії, після війни вона виїхала до Англії. Коли Василеві був рік, його мати розлучилася з батьком. Як каже нині Колесніков, прізвище в нього лишилося російське, та виріс він українцем.
Після школи Василь почав учитися на медика, підробляв у психіатричному шпиталі. Там зустрів медбрата, який займався айкідо, почав тренуватися разом із ним. А за три місяці до здобуття медичної освіти чоловік кинув навчання та повністю присвятив себе айкідо. «Я шукав себе в багатьох заняттях, але айкідо запало мені до серця, – розповідає Колесніков. – Просто зрозумів, що мушу цим займатися. Роблю це дотепер, уже 43 роки».
Сьогодні Василю Колеснікову 63 роки, але він зовсім не виглядає на цей вік. Секрет – у щоденних тренуваннях і медитаціях. А ще він майже не вживає м’яса, бо вважає його важкою їжею. Каже, що заняття допомагають тримати внутрішню дисципліну та краще розуміти речі навколо.
У 1982 році Василь Колесніков заснував свою організацію айкідо – K. S. M. B. D. A. Kolesnikov School Mind & Body Development by Aikido (школа Колеснікова з розвитку розуму та тіла за допомогою айкідо). Нині її філії працюють у вісьмох англійських містах, майстер має там приблизно 150 учнів.
Коли Україна стала незалежною, майстер приїхав на свою прабатьківщину, познайомився з тренером івано-франківського клубу «Кано» Валерієм Корсуном і взяв тутешню секцію айкідо під свою опіку. «Кано» і Колесніков разом уже понад 20 років.
Він розуміє бойове мистецтво дуже по-своєму. Десятиліттями практикує йогу та древню китайську гімнастику тай-чі, переконаний, що головним в людині є не фізична сила, а енергія та її думка.
«Ми тренуємося для здоров’я, а не для змагання та суперництва один з одним, – каже Колесніков. – Вивчаємо енергію космосу й природи. Сьогодні люди забагато журяться, мають погані думки, а це все йде у світ. Хтось мусить робити й добро. Якраз ми це пробуємо. Хочемо, щоб добро було в нашому житті кожного дня».
Майстер видав три книги, в яких описує власне світосприйняття. На його переконання, люди можуть самі керувати своїми думками та життєвою силою, просто вони не знають, як це робити.
«Коли людина лише приходить до нас, то вона схожа на відро з багатьма дірками, – каже Колесніков. – Через ті дірки виходить людська енергія, бо люди напружені, мають недобрі думки, курять чи ще щось. На заняттях ми спершу пломбуємо ці дірки, а потім вчимося самі виробляти ту силу й енергію».
Головне, переконує сенсей, щоб люди краще жили, краще думали, робили кращі вчинки.
«Людям треба робити добро – і для оточуючих, і для себе, – говорить Василь Колесніков. – А ще хотілося б, аби в Україні більше говорили українською, бо якось був у Києві, і мене там не розуміли».
Comments are closed.