“Маски, насамперед, потрібні для медпрацівників, щоб вони захистилися від інфікованих людей. А, натомість, ми чуємо від керівництва МВС, що люди мають всюди ходити в масках, тобто скуповувати засоби захисту в той час, коли їх і так бракує медпрацівникам”, – говорить Уляна Супрун в інтерв’ю для “УП. Життя“, пише “Репортер“.
– У своєму нещодавньому дописі ви вкотре наголосили, що ВООЗ не рекомендує носити маски здоровим людям. Але в умовах карантину вже невідомо, хто є інфікованим, адже вірус можна переносити взагалі безсимптомно.
– Коли ми йдемо вулицею за метр-два від інших людей або швидко проходимо повз них – то немає загрози заразитися.
Коли я йду в магазин і там торкаюсь якихось поверхонь, я, при цьому, не торкаюся обличчя. Коли завершую покупки, то користуюсь антисептиком.
Вдома мию руки, далі розставляю продукти і знову мию руки. Тобто часто мити руки – це одна з найважливіших речей.
Якщо ми дотримуємося всіх правил – не торкаємося лиця, миємо та дезінфікуємо руки, не стоїмо і не кашляємо одне одному в лице, то є дуже низька вірогідність заразитись.
Маски, насамперед, потрібні для медпрацівників, щоб вони захистилися від інфікованих людей.
А, натомість, ми чуємо від керівництва МВС, що люди мають всюди ходити в масках, тобто скуповувати засоби захисту в той час, коли їх і так бракує медпрацівникам.
Друга група осіб, яким потрібні маски – це вже хворі, щоб не передавати вірус іншим.
Третя група – це особи, які мають постійний контакт з багатьма людьми, напркилад, касири в магазинах.
А тоді вже можна говорити про маски для людей, які не хворі та не мали контактів з потенційно інфікованими, але хочуть себе захистити.
Але маски не є достатнім заходом. Я бачу, як люди пхають пальці під маску, торкаються обличчя, або не міняють їх регулярно. Тоді їм це не допоможе.
Або ж шиють зараз маски з тканини, яка пропускає краплі й вірус, бо вона не є блокуюча.
Зараз виглядає, що люди сприймають маску як якийсь талісман чи оберіг. “Маю маску, то не захворію”. Але це не так.
– Але в тому ж магазині не завжди реально витримати дистанцію в два метри. Шанс заразитися у магазині таки є?
– Може 2% є шансів таким чином заразитися.
А 98% заразяться через ігнорування порад мити руки, не торкатися обличчя немитими руками, не збирати цілу сім’ю в одну квартиру та не самоізолюватися при ризику вже бути інфікованим.
Наука та досвід інших країн показує, що найчастіше вірус підхоплюють не на вулиці, а вдома від інфікованих членів своєї сім’ї. Тобто більшість людей захворіли від близьких, з якими ділили спільний простір тривалий час.
Коли ми кілька хвилин стоїмо в маркеті – це не близький контакт.
Близький контакт – це коли люди летіли кілька годин поруч в літаку. Це я про 14 випадків в Києві, які разом летіли з Женеви.
Вони не мали температури, їх з літака відпустили додому, де вони вже легко могли передати вірус своїй сім’ї.
Відсутність температури – цього замало, щоб розуміти, чи людина інфікована.
Тому розумний спосіб запобігання розповсюдження вірусу – це відокремити людей з високим ризиком інфікування. Тобто взагалі унеможливити їхні контакти з іншими людьми.
Бо більшість людей не розуміє, що таке самоізолювання. Це не просто сидіти вдома, це стовідсоткове уникнення від контакту з членами родини.
Якщо ви вже ділите одне помешкання, то після користування ванною кімнатою її треба дезінфікувати, також слід мати свій окремий посуд тощо.
І якщо люди самі не спроможні організувати свою ізоляцію, тут має допомогти держава або бізнес. Умовно, заселити потенційно інфікованих в порожні готелі.
І лише після того як ПЛР-тестування покаже негативний результат, або мине 14 днів і людина не захворіла, її можна відпускати додому до сім’ї.
Те саме, якщо людина захворіла в легкій формі. Її слід ізолювати від родини. А всім контактним особам так само зробити ПЛР-тести, а на час очікування результату теж відокремити один від одного.
