На каву до Львова

Аби привабити туристів, сьогодні вже замало одних пам’яток історії та архітектури. Зазвичай, оглянувши їх один раз, мандрівники ставлять на місті умовну галочку та прагнуть шукати щось нове. А щоб змусити їх повертатися знову і знову, міста вигадують різноманітні їстівні фестивалі – борщу, бринзи, пампушок, пива і т. п. Так, 23-25 вересня у Львові відбулося п’яте міське свято кави.

Звісно, нині Львів є неофіційною кавовою столицею України, проте за цей високий титул місту свого часу довелося поборотись.

Молоко шахістів

Вважається, що батьківщиною кави є Африка, а саме Ефіопія. У середні віки там був невеликий монастир християн-коптів. Монахи провадили аскетичний спосіб життя й часто молились сорок годин поспіль. Це було важким випробуванням. Дехто з ченців не витримував і засинав, за що мав прочухана від настоятеля. Випадково один із монахів помітив, що кози їдять гілки якихось кущів, разом з червоними ягодами, після чого стрибають з подвійною енергією. Чоловік спробував пожувати ці ягоди і раптом відчув прилив сил. Відтоді червоні ягоди стали неодмінним атрибутом монастирської трапези. А оскільки свята обитель знаходилась у місцевості Каффа, то й назву ці чудові плоди отримали відповідну.

Згодом люди навчилися смажити зерна, молоти їх та заварювати в окропі. Найпоширенішим напій став у арабських країнах. Коран забороняє мусульманам вживати алкоголь, тому кава стала ідеальним замінником. Переважна більшість чоловіків зранку до вечора просиджували у кав’ярнях, коротаючи час у неспішних розмовах, приправлених духмяним напоєм. У деяких арабських трактатах каву навіть називали «молоком шахістів і філософів».

Шалена популярність напою викликала занепокоєння у влади та духівництва. Вони вважали, що правовірні більше часу проводять за кавою, ніж за молитвами. Крім того, довгі розмови неодмінно завершуються політичною дискусією та критикою влади. Але переможному наступу того «молока шахістів» вже ніщо не могло завадити.

Серед європейців першими на каву «присіли» голландці, які прискіпливо охороняли свої колоніальні плантації. Їм дуже заздрили французи, котрі врешті-решт викрали саджанці з амстердамського ботанічного саду та почали культивувати цю екзотичну рослину на острові Мартініка. Дуже швидко кава буквально завоювала стару Європу, і тепер ранок найбіднішого працівника починався з філіжанки заморського трунку.

Чому саме Львів?

Перша кав’ярня в Україні з’явилась у 1672 році, у щойно завойованому турками Кам’янці-Подільському. До Львова ж культуру споживання кави принесли австрійці, які захазяйнували у Галичині після першого розподілу Речі Посполитої. Піонером була кав’ярня під назвою «Віденська», яку відкрили тут лише у 1820-х роках. Розміщувалась вона на Валах, які відповідають теперішньому Проспекту Свободи. Вже за незалежності на тому місті було відкрито заклад із аналогічною назвою і тепер «Віденська» кав’ярня є однією з найуспішніших.

Як сталося, що саме Львів називають кавовою столицею України? Тому є декілька причин. У місті Лева неодноразово бував знаменитий уродженець Самбірщини Юрій Кульчицький, який врятував Відень та відкрив найпопулярнішу тамтешню кав’ярню – «Під синьою пляшкою».

На відміну від інших міст, у Львові існує справжній культ споживання кави. Кав’ярні й цукерні тут на кожному кроці, і пропонують вони не лише банальну «еспрессо». Діамантом не останньої величини у кавовій короні є львівська кавова фабрика. Її початки сягають 1932 року, коли українські підприємці заснували кооператив «Суспільний промисел». На жовківських ланах вони вирощували цикорій – замінник кави. Знаменита львівська «Галка» доводиться онучкою того кооперативу.

Не залишились осторонь і тутешні митці, які у своїх прозових, поетичних та образотворчих творах прославляють «львівських вулиць напій».

З огляду на всі ці фактори стає зрозумілим, чому кавовий фестиваль проводиться у місті Лева, а не, скажімо, у Жмеринці чи Дніпродзержинську.

Кава на бруківці

А тепер, що стосується безпосередньо свята кави. Головне дійство розгорталося на площі Ринок. Майданом дефілювали веселі місцеві дівчата Леся і Настя, вбрані у фірмові сукні-горнятка. Вони безкоштовно роздавали газету «На каву до Львова» та вже одним своїм зовнішнім виглядом піднімали настрій гостям.

Близько сотні глядачів, які влаштувались у зручних кріслах, уважно спостерігали за подіями на сцені, де один одного зміняли ляльковий театр, джаз-квартет та скрипаль-віртуоз Олександр Божик. Перерви у виступах заповнювалися різноманітними конкурсами. Наприклад, добровольцям пропонували за запахом визначити, які ароматизатори присутні у каві. До речі, каву з вишневим ароматом ідентифікувати так і не змогли.

Натомість, своєрідний «приз глядацьких симпатій» отримав чоловік, який під час лялькової вистави, незважаючи на загальне свято, просто тягнув площею візок із картоплею. Саме перед сценою той візок перевернувся, і дядько довго вантажив мішки…

Вздовж північного «фіртеля» (тобто боку) площі Ринок вишикувались ряди наметів кавового ярмарку. Тут можна було випити кави, поласувати гарячою чоколядою, скуштувати різноманітні тістечка і навіть спробувати знамениті бельгійські вафлі. Ціни доволі демократичні – від 5 до 15 грн. Багато гостей в якості сувенірів (чи трофеїв) повезли додому пакетики зі смаженими зернами або меленою кавою.

Гурмани, які не бажали вживати духмяний напій із пластикових стаканчиків, йшли до ближчих кав’ярень, де могли сповна насолодитися смаком та ароматом, щоправда вже за більшу ціну. Також до закладів, які презентували учасники фестивалю, заходили Король і Королева свята кави. Вони, враховуючи результати попереднього інтернет-голосування, оголошували переможців у номінаціях: «Кав’ярня – відкриття року», «Кавова легенда Львова», «Найкраща кав’ярня», а також «Кава і до кави». Одночасно проводився конкурс бариста, тобто майстра-кавовара.

Проте, виявився у свята і зворотній бік медалі. Цього року серед учасників фестивалю не було багатьох відомих львівських кав’ярень. На запитання «Репортера», чому так сталося, ми отримали неофіційну відповідь – як би там не голосували в інтернеті, все одно перемога дістанеться головним спонсорам фестивалю. А дурно витрачати час і гроші на наперед програшну боротьбу власники кав’ярень не хочуть.

У будь-якому разі ці закулісні інтриги не вплинули на якість проведення дійства. Чудова погода, чудова музика, чудова кава!