«Лама», «Фліт», «Карна», «Dazzle Dreams», «Перкалаба», «Ґринджоли», «Пан Пупець»… — цей перелік можна ще продовжувати і продовжувати. Комусь ці назви не кажуть абсолютно нічого. А хтось вишукує про них останні новинки в Інтернеті, ходить на кожен концерт чи просто цілісінькими днями слухає їхню музику у навушниках. Їх знають не тільки в Україні, але й за кордоном. А починалися всі ці проекти на Прикарпатті.
З малого
Кожні мама й тато вважають, що саме їхнє чадо найкраще, найрозумніше й найталановитіше. А якщо у цих батьків є багато-пребагато грошей, то в умовах нашого шоу-бізу дуже просто навіть за короткий час зробити з нього «зірку».
Якщо ж грошей багато-пребагато немає, а співати дитина хоче, то доводиться починати з найпростішого — з вчителя вокалу. Ірина Батюк, займається саме цією справою. От вона і розповідає: «Зараз дітей, які хочуть займатися, не те що багато, а дуже багато. І це не тільки з Франківська, але й з області. Фізично можу взяти тільки найобдарованіших. Заняття коштують від 30 гривень до 10 доларів».
Проте до вибору викладача треба ставитися дуже обережно. Він може не те, що не поставити дитині голос, а навпаки — поламати його. «Я не буду називати імен, але є в нас такі спеціалісти, які дуже сильно ламають дітям голоси, — застерігає Ірина. — До мене в 10 років приходять із зірваними голосами. Це можна виправити, але якщо вже є якісь проблеми з голосовим апаратом, то він вже хворий».
Коли настає час займатися з дитиною музикою, мають вирішувати батьки. Але викладачі кажуть — що швидше, то краще. «Все треба починати з наймолодшого віку, — каже Ірина Батюк. — Я не маю на увазі, що в рік вже треба вести до викладача. От моя дитина — я взагалі не вчу її співати, але даю слухати все, що співають мої учні».
Щодо репертуару, то, за словами Ірини, зараз діти співають переважно пісні Наталії Май, яка випускає диски з фонограмами і до них тексти. Як кажуть — дешево і сердито. Проте за «індивідуальну» пісню доведеться заплатити не мало. Залежить від того, як оцінить її сам автор — хтось бере 50 доларів, хтось 100, можуть попросити і тисячу, а можуть і «за дякую» віддати.
До речі, якщо для малюка знайти хорошого викладача, то він уже сам попіклується, аби дитина виступала на сцені. Зазвичай, саме до вчителів вокалу звертаються організатори концертів чи фестивалів, яким потрібні юні таланти. Нещодавно кілька учнів Ірини брали участь у франківському відборі шоу «Україна має талант». Троє дівчаток самі створили гурт — найстаршій з них вісім років, наймолодшій — чотири. «Слова до пісні написала мама однієї з дівчат, музику я, — говорить Ірина. — Батьки побачили, що вже нема куди діватися, записали пісню, костюми пошила інша мама. На шоу дівчаток дуже гарно сприйняли, думаю, що вони мають шанс увійти до сотні кращих».
Фестивальники
Скільки в Івано-Франківську зараз існує молодих гуртів, не береться рахувати ніхто. Часто вони пов’язані між собою спільними учасниками, які «грають» на кілька фронтів, чи просто дружніми стосунками з професійною користю — підказати, де можна виступити, записатися, порепетирувати.
Не існує чітких шаблонів того, як створюється гурт. Людей переважно зводить випадок, а тримає разом спільний інтерес. Створений гурт, щоправда, зазвичай кілька разів міняє як склад учасників, так і назву. Так що тільки самі музиканти можуть перелічити, де, з ким і коли вони разом грали. Василь Матущак із «Цвіту кульбаби» розказує: «Як починалися з чотирьох людей, так і зараз є стільки. Проте двох учасників змінили. Це потрібно було, аби гурт став більш професійним».
Молоді гурти зазвичай самі пишуть слова і музику й самі займаються розкруткою. Бас-гітарист гурту «FR. A. ME» Микола Саміла розповідає: «В нас є пісні, які стоять в Інтернеті, є не викладені радіо-версії. Гроші за те, щоб десь виступити, ми ніколи не платили. Десь рік тому нас дістала практично повна відсутність запрошень на концерти, тому вирішили організовувати власну вечірку. Вийшло зовсім непогано — «Dude Bobr party» успішно проводиться й зараз».
Багато зусиль гурти спрямовують саме на те, аби потрапити на якийсь концерт чи фестиваль, отримати там певне місце, а разом з ним славу, визнання і професійну допомогу. Та, на жаль, за рахунок фестивалів розкрутитися доволі складно. Василь Матущак із гурту «Цвіт кульбаби» (кращий рок-гурт на «Червоній Руті 2009») каже: «Думаю, що ця перемога нам не дуже допоможе, зараз це вже не той фестиваль. Це просто дало впевненість, поштовх, аби розвиватися далі».
«На фестивалях виступати потрібно, — говорить Роман Калин з гурту «Ґринджоли». — Можна послухати, що взагалі робиться в Україні, звикнути до сцени, до публіки. Фестивалі — то тренажерний зал. Та треба розуміти, що після фестивалю ніхто тобою займатися не буде».
У ротацію
Аби стати зіркою, одного таланту не досить, треба мати або значний фінансовий ресурс, або багацько наполегливості та впертості. Щоби пісню прокрутили по радіо, логічно, що спершу треба її записати. А це задоволення не з дешевих. У Києві запис коштує 1‑2 тис. доларів. У Франківську ціни ж доволі людяні — від 100 до 400 тих же одиниць.
«З піснею можна зробити перший найпростіший крок, — розповідає Роман Калин. — В Україні є кілька компаній, які накопичують музику. Для прикладу, «ФДР» та «На всі 100» (на їхніх сайтах чітко розписано, що й куди відправляти). Щомісяця вони роблять розсилку збірників по радіостанціях. Якщо ваша пісня класна, то є шанс, що вона потрапить у цей збірник. Правда, як уже поведеться з нею радіостанція, — невідомо».
Якщо ж виконавець не хоче сподіватися на фарт чи сумнівається у «класності» своєї пісні, то він може заплатити гроші. Чималенькі гроші. З цими ж «ФДР» і «На всі 100» можна укласти контракт, вартість якого коливається від 10 до 20 тис. доларів. А вони вже домовляються з радіостанціями про обов’язкову ротацію. «Але й тут ніхто не дасть вам гарантії, що ви станете зіркою, — каже Калин. — Треба потрапити у потрібний момент з потрібною піснею».
Є й інший вихід. У кожному місті, так само і в нашому, існує кілька місцевих радіостанцій, в ефіри яких можна спробувати «запхнути» свою музику. «Ноги в руки, купив дисків по 90 коп., нарізав демок штук 100, і — по радіостанціях: Добрий день, ми такі‑то, хочемо запрезентувати вам свій продукт, — каже Роман Калин. — Якщо пісня класна, то радіостанція її 100 % буде ставити в ефір. Прикладом цього є гурт «Лама» — їхні пісні з’явилися в ефірах, і то загальноукраїнських, без грошей».
До речі, Роман Калин радить молодим виконавцям ніколи й нікому не плати
ти гроші за ротацію. «Якщо ти хоч одній станції заплатив, приходиш на іншу, а вони вже знають, що ти платив — на тобі стоїть хрестик, — каже він. — Якою б геніальною не була пісня, платитимеш і за наступні. Є такий шлях, аби не платити, і є такі гурти, які ним ідуть. А коли команда стає відомою, радіостанції самі дзвонять і питають, чи нема чого нового».
«Розкрутитися» не просто. Для цього потрібні: талант, удача, наполегливість, вміння переконувати і справжня любов до того, чим займаєшся. Та головне — ніколи не опускати руки. Навіть якщо якісь двері не відчинилися. Може, ви просто не надто голосно стукали…
