У культурно-мистецькому центрі «Є» в Івано-Франківську триває виставка робіт молодої івано-франківської художниці Наталії Громадюк Надія Шегда Відкриття цієї виставки вона розпочала тихо і без особливої промоції. Преси не було. Так задумала авторка. Втім, під час своєї промови молода художниця розплакалася. За словами Наталії, то були її емоції та енергія, яку вона хотіла віддати усім, для кого творила.
Доволі часто, коли Наталя робить виставки в Україні, художники закидають їй, що буцімто не видно авторського обличчя. Проте для неї то аж ніяк не вказівка на двері з табличкою «вихід». Вона знає, до чого йде. Наталка відчула енергетику мистецтва, і саме тому хоче повести за собою ще багатьох. Каже, що доторк до краси і щастя, яке дарує мистецтво — то сила, що здатна змінити і перетворити світ.
До речі, аби відвідувачі її вистав-ки через доторк до полотна відчули себе творцями, Наталя запропонувала усім охочим долучитися до малювання разом з нею. На виставці, поміж її картин, є велетенське полотно — спільна робота відвідувачів. Щодня, з моменту відкриття вистав-ки, перебуваючи у виставковій залі, художниця спостерігала за людьми, що приходили, брали до рук пензля або ж пальцями наносили фарбу.
«Не лише побачити візуально, але й відчути справжню живу емоцію — це і є найголовніша мета моєї виставки, — говорить Наталя, — побачити і вкотре переконатися, що мистецтво дарує радість, щастя, надію, мудрість і добро. Я хочу, щоб люди бачили це і розуміли». За словами Наталі, після малюнка-візерунка останнього відвідувача виставки полотно буде вважатися завершеним. Згодом буде відкрита виставка однієї картини.
Виставка «Полотно+ Емоція» — не така, як інші. Не такою є і кожна робота, над якою художниця працює. Наталя Громадюк експериментує. «Мені це подобається, — каже художниця. — Мистецтво в одному напрямку — не для мене. Має значення не що малювати, а як… Оригінальність, винахід, іншість — ось моє».
Її цікавить модель, якої ще немає. Вона не втомлюється експериментувати з техніками: скло, акварель, вишивка, графіка, батік. Починала, до речі, саме з батіку. Згодом зрозуміла, що їй до вподоби дотик до натурального. Часто художниця залишає пензлик і починає малювати руками. «Тільки так передається справжня енергетика. Так починається творчість, — говорить Наталя. — Мислення має бути на рівні хмар, відчеплене від буденного. Часто буває, що коли приїжджаю на пленер, то не малюю нічого. Весь час відводжу на акумулювання енергії. Цей процес може тривати доволі довго. Проте, коли відчуваю наповнення, легкість, то максимум за 20 хвилин народжується картина».
Центральний твір представленої колекції — «Пектораль». Полотно, шнурок, акрил, золото‑спрей. Інша — «Ніка», богиня перемоги, намальована на склі. За задумом авторки, напівжінка — вона наче є і наче її немає. «Коли я почала малювати на склі, то і тут хотілося створити те, чого ще немає», — каже Наталя. Інші роботи: «Маки», «Дівчина і корал», «Я», «Дерево і життя», «Краса і болото», Абстракт-не», «Лайми».
Часто буваючи у соборі святого Пантелеймона в Галичі, Наталя відчуває його потужну енергетику, її вабить старогалицька символіка. Саме тому вона малює той собор і в батіку, і в акварелі.
Поки що свої роботи художниця не продає. Не хоче. Натомість, каже, що має мрію, на реалізацію якої потрібні дуже великі фінанси. Та мрія — нематеріальна. Нині розповідати про неї, за словами самої Наталі, зарано.
Громадюк вважає, що на відкриття виставки люди приходять за спілкуванням. І якщо збирається багацько люду — художникові бракує тиші для спілкування з глядачем. Саме тому був зроблений експеримент — якомога менше розголосу про відкриття. Наталя каже, що завдяки цьому вона закумулювала свою енергію і стала сильнішою. Сьогодні Громадюк знає що треба, аби мати міцність і направити потрібну емоцію у правильне русло.
Наталя хоче, щоб людина, яка приходить до неї на виставку, відчула і повірила, що її мрія реальна. Художниця з дуже чітким конст-руюванням свого мистецького майбутнього каже: «Від малюсінької зернини, яку людина збереже і повірить у неї, завтра проросте ціле поле врожаю. Лише б не загубити і не розгубити!».
Завтра Наталя Громадюк буде іншою. Іншими будуть її роботи. Вона зробить ще багато винаходів. Здивує світ — і він теж буде іншим, кращим. Вона цього певна.
