Василь Іваночко: «Маю претензії до наших письменників»

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

– Пане Василю, як криза вплинула на видавництво книг?– Скажу з точки зору видавця – в мене колись була своя друкарня, та зараз не вигідно її тримати. Замовлень мало і сусід-ні друкарні, щоб втриматися на плаву, скидають ціну, навіть у порівнянні із докризовим періодом. Лиш би друкувати, рухатися. Люди потрапили в халепу і в один момент стали вдвічі біднішими. Це відбивається і на книжках загалом.

– Що зараз хочуть читачі?

– На всякий товар є свій покупець. Звісно, краще продається легка література. Бо ж скільки у нас, в Івано-Франківську, є інтелектуалів – 100 чи 200… Я б дуже хотів помилятися. Але в основному люди шукають максимально доступну для них літературу.

– Що зараз видаєте?

– Працюю із серією «Моє місто». Ми доробляємо уже 29 книжку – «Єзуїти в Станиславові» і, якщо все буде нормально, до Дня незалежності має вийти уже 30 книг.

– Яка книга з цієї серії користується найбільшим попитом?

– Найуспішнішою стала книжка «200 вулиць Івано-Франківська». Її просто шалено розкуповують. Чогось схожого за весь час кризи я не бачив. Ми швидше продаємо, ніж виготовляємо.

– А художня література?

– Ця краєзнавча серія трохи відсунула мене від художньої літератури. Бо це зовсім інше коло спілкування, авторів і так далі. Хоча саме художня література – то моя центральна тема.

– Все ж ви багато років працювали саме з нею, які проекти вважаєте знаковими?

– Річ у тому, що у видавництві художньої літератури є своя специфіка – має бути паровозик, який тягтиме інші вагони. Коли я починав займатися цим, було легко. Я жив у Франківську, розглянувся навколо – Андрухович. Ми тоді видали його «Перверзію». Він і був таким паровозиком. Потім дійшли до Іздрика. Далі не було кого брати, взяли Прохаська. Коли я запропонував йому зробити книжку в серії, він дуже здивувався, сказав, що не може писати на замовлення. Він тоді вів на ТРК «Вежа» ряд передач, ми відібрали кращі і зробили книжку «FM Галинина». Вона мала шалений успіх і до тепер продається. А Прохасько тоді на хвилі піднесення написав свої «Непрості».

– А як зараз з такими паровозиками?

– Тут я маю претензії до наших письменників. Так, надворі криза, але їм же від курсу долара не залежиться – пишеться краще чи гірше. Очікував, що вони як нормальні порядні громадяни мали б бути з людьми, підтримати їх і дати той продукт, який їм треба. На жаль, письменники піддалися кризовим настроям – ходять такі нещасні. Вважаю, що за оці три роки кризи не було жодної книги-події в Україні.

– То що, у Франківську нема з ким працювати?

– Звісно, є. У нас є зо два десятки цікавих людей – такої концентрації навіть у Львові немає. Та не буду їх називати, щоб когось не забути.

– А молодь пише?

– Проблема у тому, що ніхто не вчиться писати. Немає планок, до яких би вони тягнулися. Для прикладу, той же Юрій Андрухович вчився у Москві. Зараз туди на навчання ніхто не їде. А рівень наших ВНЗ взагалі нижче плінтуса. Ні в кого немає мети зробити доброго професіонала. Вони перетворилися у бізнесові структури, де заробляють гроші. Щораз менше стає людей, яких можна було б беззаперечно видавати. Наведу такий приклад – приходить наш редактор Ярослав Довган і каже: щось у цьому тексті є, але ж автор елементарного не знає, за ним треба переписувати всю книжку. І це проблема – велика проблема.

– Та все ж, щось плануєте найближчим часом видати з худож-ньої літератури?

– От Тарас Прохасько обіцяє дописати свою книжку «Люна». Обкладинку я ще років п’ять тому видрукував. Якщо ні – то зробимо подарункову книжку з текстів Прохаська. Буде вона трохи більшого формату, називатиметься «Бо таке».

– Колись ви організовували зустрічі з письменниками, чому припинили?

– Бо ці зустрічі просто не мали успіху. Запрошу я когось цікавого, а прийде п’ятеро людей. Незручно і мені, і тому письменнику, і не хочеться вже той вечір робити. Крім того, щоб людина прихала з Києва чи Харкова, треба вкласти гроші.

– А що ви самі зараз читаєте?

– Переважно літературу по роботі. У неділю читав спогади дивізійника Мулика «Дух, що тіло рве до бою» – книжку, яку хочу допомогти видати.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

lyapas-prohasko
Прохасько
Прохасько
ОСТАННІ НОВИНИ
749681304_1569330224702427_4070920924420834762_n
Помер старший сержант з Галицької громади Ярослав Костишин
751871140_1917897112234929_7476888076523244415_n
Грози та похолодання: синоптики дали прогноз погоди на понеділок
753164304_1766055171082326_6024445337616026501_n
Музей писанкового розпису з Коломиї отримав грант на пересувну виставку з 700 експонатів
748955094_1332650862357607_8138213754760246263_n
На Косівщині турист травмувався біля водоспаду Терношорський Гук
749208073_2795988670775699_2988056124081950968_n
Судинний хірург з Франківська Ростислав Сабадош став фіналістом конкурсу Орден Святого Пантелеймона
749084853_1039499058599500_4789725726530160145_n
Чекають і вірять: у Лисецькій громаді освятили Алею Віри і Надії
744955561-1332501159039244-8434961182406588161-n
Травмував ногу біля Несамовитого: рятувальники Прикарпаття допомогли чоловікові в горах
d33f81880d34e476
росія атакувала Київ балістичними ракетами: одна людина загинула
750758212_28142393235367223_7820001138515104377_n
Ситуація на фронті: за добу відбулося майже 280 боєзіткнень
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило військових Миколу Романишина і Петра Козарука
отиопич
Франківець Олег Отиопич за пів року опанував протез, щоб не бути тягарем для сім’ї
лікар терапевт мови
Наступного тижня прикарпатців знову кличуть на "Дні здоров'я"
Прокрутка до верху