Вся справа у кисні. Його забагато в земній атмосфері. Від нього наша планета безупинно окислюється, і ми живемо у безнадійно кислому куточку Всесвіту. Від того окислення усі наші біди. Швидкий обмін речовин призводить до зменшення тривалості життя, речі стають нетривкими, іржавіє залізо. Напевне, у тих щасливих світах, де вміст кисню у повітрі не перевищує 5‑6 %, все інакше. Все не так і набагато спокійніше. Там живуть мудрі істоти, неквапливі та впевнені у собі. А ще — добрі. Бо ж насправді агресивність земних організмів теж є наслідком тотального окислення. З наших кислих тіл пре дурна руйнівна енергія і потребує виходу.
Серед країн кислого світу Україна не є винятком. Киснева надлишковість проявляє себе і в наших краях. Скажімо, до офіційного початку передвиборчої кампанії лишилися лічені дні. Можна було б ще трохи почекати, відпочити, а не достроково кидатися в темну брудну воду владних перегонів. Але процеси окислення змушують спочатку політиків (найбільш окислених істот із тих, що демонструють окремі ознаки інтелекту), а за ними і широкі маси якщо не напружуватись на ті перегони, то, принаймні, демонструвати таке напруження. Як не дожену, то зігріюсь.
Розгортають діяльність недофінансовані штаби, політологи щось бурмочуть про рейтинги, соціальні невдахи починають мріяти про новий переділ вже розподіленої між «пацанами» власності. З усього цього кислого середовища починають перти бульбашки і шумовиння.
Що тільки не роблять люди, щоб не працювати! Розвішують агітацію, співають з цілою Украї-ноЮ в серці (і трошки з РосієЮ десь лівіше від апендиксу), розповідають у маршрутках байки про те, що хтось там прийде і щось там зробить. І від цього усього конкретно тхне кислятиною.
А ще виявилось, що заступник начальника СБУ Кислинський не хоче показувати свій диплом. А генерал Москаль каже: немає в нього диплома і не було ніколи. Як у того «колум-бійського доктора» Зварича, якого вже призабули завдяки іншому Зваричу. Це ж просто пошесть якась: куди не ткни, усюди кислі підробки. Замість м’ясної котлети «по-київськи» — соєво‑жировий завиванець, замість чесної тушонки щось таке, що й на літеру «г» назвати буде за комплімент. Учора натрапив на кисле пиво. Давно вже не натрапляв, а вчора натрапив. Отак, шановне панство, і закінчується епоха.
У переважної більшості «посполитих» — кислий настрій. Усі розуміють, що можливості для халяви катастрофічно скисають. Що гривню тримають з останніх сил, і ще до того як кислорогі олені привезуть нам Санта-Клауса, знов почнеться фігня під назвою «інфляційне ралі». Що як тільки закінчаться президентські вибори, почнуть дорожчати енергоносії. Що нерухомість ще довго стоятиме непотрібною. Що така ж непотрібна тутешнім свобода слова доживає останні місяці. І що за теперішнім різновидом кислятини вже проявляються смакові контури кислятини майбутнього. Зрештою, хто б сумнівався, що «простий народ» рано чи пізно знайде для себе провідників, які б відповідали простим смакам. Народ вимагав: «Простіше! Ще простіше!». І ось наближається ера повної і довершеної простоти. Коли все буде від щирого серця. Коли на зміну остогидлим олігархам прийдуть щирі популісти зі стурбованими обличчями. І почнуть висушувати джерела народних бід.
А тим часом осінь стає все осіннішою і в холодному повітрі кількість кисню зростає. Кисень попадає до наших легень, просотується у кров і лізе до всіх наших органів, окислюючи усе, що нам дороге і цінне. Наслідки того окислення гарантовано будуть виведені з організмів і повернуться у природу. Таку ж отруєну киснем і трошки озоном. І цей колообіг приводить нас до філософського узагальнення: скисне все. Окрім самого кисня. Завдяки якому, подейкують, агресивні інопланетники не зазіхають на нашу безнадійно кислу планету.
Comments are closed.