Минулого тижня у соцмережах іванофранківці підняли доволі цікаве й делікатне питання: хто та за яким дозволом, багато років, регулярно й доволі голосно транслює Новий Завіт на зупинці навпроти універмагу «Прикарпаття»? Дискусія розгорілася чимала, на додачу згадали і базарну музику, і аудіо рекламу. Усі ці звуки просто кидаються на нас. Тож наскільки вони законні, і чи маємо право жити без них?
Для початку вирішили дізнатися, хто ж організував трансляцію Біблії на зупинці. Жінка, яка просто під тим гучномовцем торгує шкарпетками, кивнула у бік сусіднього магазинчика, мовляв, ідіть — той чоловік там. Справді, у крамниці його знають, але зараз, кажуть, нема. Після запевнянь, що просто хочемо знати «чому?» та «як?» дали мобільний номер чоловіка, якого назвали Петром.
Телефонуємо. Зустрітися не хоче, каже, досить і телефонної розмови, прізвище не називає (не треба мені ніякої реклами), просто отець Петро, православний священик. Розповідає, що 11 років тому він «примирився з Богом, пізнав, що Бог є живим, що Бог любить мене, почав молитися, покаявся». А потім Бог прийшов до нього уві сні та сказав «аби я повісив ці колонки».
За словами Петра, він транслює тільки Новий Завіт, який начитали театральні актори. Каже, на Старий просто часу не вистачає, та й і важчий він. Колонки вмикають десь о десятій ранку, вимикають о сьомій вечора. Запевняє, що до них приходить багато священиків, беруть ті диски для себе, для прихожан, бо він роздає їх безкоштовно. Приходять і прості люди, дякують, але, звісно, є винятки — «люди, якби це сказати, з психічними відхиленнями, грубо кажучи, по-біблійному — біснуваті, то вони, звісно, проти».
А чи є на трансляцію якісь дозволи? «Якщо сам Господь сказав це зробити, значить, він усе й вирішує, — відповідає чоловік. — А я простий раб Господній».
Повертаємося до гучномовця, аби поговорити з перехожими. Жодного, хто був би відверто проти, не знайшли. Хіба двійко студентів трохи покривилися та, врешті, сказали, що їм байдуже. «Та, може, хоч тут люди Біблію почують, — посміхнулася старша жіночка та, кивнувши на точку продажу дисків неподалік, додала — А що, краще, аби тово горланило?».
З того боку і справді «заносить» російську попсу. Молодий чоловік на питання «Нащо так голосно?» подивився так, що про якісь дозволи питати вже стало страшно…
На зупинці навпроти продуктового ринку також гучно грає музика, здається, Віктор Павлік. А ще докрикає акція якогось магазину про знижки. Какофонія.
Чи все це законно? Ми й не думали, що відповідь на це питання буде аж настільки заплутаною. У нашому законодавстві є таке поняття, як допустимий рівень шуму. Є на це й відповідний закон — «щодо захисту населення від впливу шуму». До його виконання прив’язані міська влада, СЕС і міліція.
Головного лікаря івано-франківської міської СЕС Миколу Недоступа запитання щодо проповідей на ринку поставило у тупик. Каже, воно не вкладається в рамки. «Виходить, людина виставила собі динамік у вікно, я навіть не знаю, як то називати, до якого виду шуму віднести, — каже Недоступ. — Це питання поки що ніхто не піднімав, ніхто ніколи скарг не присилав, і це взагалі не є для нас об’єктом нагляду. Піти до нього додому я не маю права, аби ж якась скарга була, або ж подання з прокуратури…».
Пункт другий — міліція. У центрі зв’язків з громадськістю нам порадили, якщо комусь з сусідів не подобається музика, яку включають у будинку, то треба йти до дільничного. Все. Цікаво, хто напише скаргу на Святе Письмо?
Тепер до гучної музики та аудіо реклами. Тут також усе не просто. Як розповідає директор Івано-Франківського міського рекламно-інформаційного центру (МРІЦ) Вікторія Шахоріна, на звукову рекламу обов’язково має бути дозвіл. «Але таких дозволів у нас просто одиниці, — каже вона, — їх беруть магазини, які мають головні офіси в інших містах і які знають порядок. А наші підприємці вмикають що хочуть і як хочуть».
Шахоріна запевнила, що працівники відділу контролю МРІЦ, коли виявляють такі порушення, то пишуть вимогу припинити трансляцію. Потім це передають в інспекцію захисту прав споживачів, а вони вже подають судовий позов. Але оскільки відслідкувати таке не можливо — включили / виключили — судам важко прийняти рішення. Теоретично і музику на базарі можна вважати рекламою продукції. І на це також потрібен дозвіл. Але чи ті хлопці, диски яких і не пахнуть ліцензіями, колись захочуть взяти дозвіл, то вже зовсім риторичне питання.
От і виходить — не хочеш слухати вуличний галас, то купи собі добрі навушники і плеєр.
Comments are closed.