У вівторок на Вічевому майдані відбулося відкрите засідання депутатської комісії з питань духовного відродження, освіти, культури, молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міськради. Нагадаємо, про проведення таких звітів депутати проголосували в середині липня. Тоді секретар міської ради Руслан Марцінків обіцяв, що громаду міста обов’язково про них проінформують. Проте, масово цього так і не зробили.
 |
Бо крім людей, які працюють у сферах, які обговорювалися, депутатів міськради та журналістів, практично нікого не було. Воно й не дивно: проводити звіти у робочий день, робочий час і ще й майже нікого про них не інформувати…
Були, звісно, анонси на сайтах. Але можна було зробити оголошення в освітніх, культурних та спортивних закладах міста. Напевно, результат був би значно кращим. А так прийшли тільки службовці, виступи яких ще попереду – переймати досвід.
Голова профільної комісії Оксана Савчук запевнила, що ці звіти – це можливість людей бути вислуханими чиновниками. Мовляв, не всі мешканці й не завжди можуть потрапити на прийом і поговорити про те, що їх цікавить. Крім цього, начальники зможуть розказати, чого вони досягли за поточний рік і що планують зробити в майбутньому. На кожен звіт Савчук завчасно виділила 15 хвилин, на питання-відповіді – ще по шість. А щоб довго не стирчати на майдані, вирішили, що більше запитань люди напишуть. «Поруч секретар і є багато аркушів паперу та ручок, – пояснила Оксана Савчук. – Там можна написати усі питання, залишити контакти, ми все це передамо – відповіді будуть».
Так, під відкритим небом звітували начальник управління освіти і науки Наталія Микула, начальник управління культури Мирослав Петрик, керівник комітету фізкультури і спорту Віталій Матешко, начальник управління сім’ї, молодіжної та гендерної політики Володимир Соловйов, начальник служби у справах дітей Зоя Сливка та керівник центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Леся Дикун.
Найбільше говорила Наталія Микула, більше ніж півгодини. По-перше, освіта – питання для всіх болюче, по-друге, говорити вона вміє. Нечасто після її виступів залишаються запитання навіть у чиновників вищого ґатунку. Микула говорила про дитячі садочки та школи, освітянські проекти, міжнародну співпрацю та плани на майбутнє. Усі, хто не знав про здобутки влади в освіті, тепер точно могли про них довідатися. Інша справа, що аудиторії не було. А слухати, крім самих освітян, не було кому.
Правда, одна пропозиція від мешканки міста таки прозвучала. Доволі слушна. «Я пройшла по школах і побачила, що ані в туалетах, ані в їдальнях немає мила, – сказала жінка. – А миття рук це основа гігієни. Проте вчителі ведуть дітей прямо в їдальню і жодна дитина руки не миє». Тож вона запропонувала зобов’язати директорів шкіл забезпечити дітей милом. Наталія Микула пообіцяла, що врахує пропозицію. Після її звіту народ поаплодував, а керівники освітніх закладів почали розходитись. Майдан спорожнів практично наполовину.
Мирослав Петрик побудував свою доповідь не на здобутках, а на витратах. Може, тому, що регулярно виникають запитання, куди витрачаються мільйони, які виділяють на культуру? Петрик згадав поточні ремонти та плани на реконструкцію Народного дому по вул. Шевченка, 1, придбання літератури та оргтехніки, передплату періодичних видань. Виглядало, хвилювався. Вже після грошей нагадав про виступи муніципальних музичних колективів. Петрику також поаплодували, а потім разом із ним з майдану зникли і працівники культури.
Практично спорожнів майдан під час доповіді Віталія Матешка. Він казав про призерів чемпіонатів світу та Європи, олімпійців тощо. Згадав про 15 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, 169 тренерів і 5819 учнів, про федерації, спортивні центри та спортивно-масові заходи. Оскільки «групи підтримки» із собою він не привів, то аплодисментів не дочекався.
Оксана Савчук помітила, що скоро взагалі нікого не буде, тому намагалася пригрозити. «Я прошу шановних колег дослухати тих, хто виступає, – сказала вона. – Бо наступного разу, коли будемо звітувати, робитимемо висновки, хто перший виступає, а хто останній».
Володимир Соловйов та Зоя Сливка звітували тільки перед членами комісій та порожнім майданом. Розійшлися й чиновники з Білого будинку, і депутати, і колеги… Навіть депутати із профільної комісії, виглядало, що нудилися. Вже хоч би для показухи щось запитали… Соловйов і Сливка пішли без оплесків.
Останньою звітувала Леся Дикун. Саме у цей момент зліва від неї з’явилися зо два десятки молодих людей. Єдина аудиторія, яка уважно її слухала, бо прийшла туди саме для цього. «Чи тут є університет «Україна?» – несподівано закричала Леся Дикун. – Підніміть руки і закричіть!». Молоді люди підняли руки і мляво закричали «Є!».
Згодом Оксана Савчук попрощалася. Журналістам сказала, що висновки на майбутні звіти вони зроблять. Чому не продумали все до кінця – незрозуміло. Адже, крім показушної прозорості влади, депутати нічого не досягли. Схоже, що наступним керівникам управлінь буде ще важче. Їм, напевне, рекомендуватимуть прийти із групою підтримки та стояти на Вічевому майдані від початку до кінця.
Отакої. А так добре звучить – прозорість.
