Минає вже три роки, як Руслан Марцінків став міським головою. І традиційно перед звітом мер підбиває підсумки і відповідає на запитання – про забудови, жабу, гроші.
– Пане Руслане, Марцінків на початку каденції і сьогодні – що змінилося?
– Я набрався досвіду. Прийшов на посаду великим ідеалістом – було багато ідей, багато обіцяв і справді хотів усе реалізувати. Але стикнувся з проблемами. Сьогодні я б деякі речі робив по-іншому, можливо, виваженіше. Але ідеалізм та хороший авантюризм – це теж добре. Думаю, зараз би, може, й не встрягли в авантюру з Міцкевича та Лесі Українки, з будівництвом моста, ремонтом Вовчинецької… А на початку це були такі авантюри – треба, робимо. Але менше став посміхатися, і це не є добре.
– То нині б за ці об’єкти не бралися?
– Можливо, підходив би інакше, хоча б не стільки об’єктів одразу. Бо виконавців бракує – як і коштів, часу, команди – кожен процес треба вести від початку до кінця. Можливо, зменшили б концентрацію об’єктів і це дало б кращі результати. От коли я наполіг, щоб площа Міцкевича і вулиця Лесі Українки були виключно пішохідними, то було трохи авантюрне рішення. Але воно сьогодні правильне. І площа Міцкевича стала кращою. Коли ми розкопали центр, критика була шаленою. Втім, пройшов час, мешканці можуть все оцінити.
– Але відкрили з того лише центр. Над інших об’єктах роботи тривають і досі…
– Вони великі, тому ще в процесі. От, міст – ми ж не могли його одразу здати. Є дискусії, але я планую, щоб у 2020 році машини поїхали. Бо сьогодні нема що говорити – там будівництво, болото.
Читайте: Руслан Марцінків – людина тижня за версією “Репортера”
– Але проблема не в болоті.
– Ті ж люди, які на початках критикували площу Міцкевича, сьогодні критикують міст. Але це і стимулює. Значить, ми його швидше зробимо.
– Що то було з написом на светрі #містбуде?
– Це по-хорошому тролінг. Я вже вдруге так роблю. Першого разу був напис #все_буде_бруківка. До речі, мій досвід уже переймають – мер Трускавця теж написав вчора #все_буде_бруківка. І показав, як він брукує дорогу. Це вже такий бренд. І #містбуде – це відображення моєї цілеспрямованості. Я завжди ставлю максимальні цілі. Має бути авантюризм. Бо реаліст не може вв’язатися у будівництво моста, коли немає копійки з держбюджету на його будівництво, і в області немає відповідних фахівців.
– Проект робили у Львові?
– Перший – у Львові, а перепроектування робили вже київські фахівці «Мостострой» – контори, яка спеціалізується виключно на мостобудуванні. У нас були помилки – як от, перший проектант.
– А наперед не досліджували? Не знали, що це сейсмоактивна зона, що мають бути інші опори?
– Спершу було ТЕО (техніко-економічне обґрунтування – Ред.). Коли тендер виграла компанія, що побудувала понад 40 мостів, вони одразу сказали, що краще зробити, і ми змушені були перепроектувати його, пройти ще одну експертизу. Там такий ґрунт, що палі неможливо було забити. Довелося брати ту «дуру», яка щодня утискає їх по 10-15 см. У нас паля – це 16 м бетону: вісім вниз і вісім – вгору. Вже чотири палі вбиті таким чином. Ми не могли цього спроектувати – проби ґрунту брали на березі й не брали у руслі.
У нас не було досвіду в будівництві мосту і розв’язки. 322 м мосту – це великий масштаб. І ми це робимо за міські кошти. Тому хочемо максимально здешевити. Якби виграв інший підрядник, не знаю, чи вдалося б зберегти темпи.
– Не вийде, що місто вкладе 300 млн, а отримає транспортний колапс, який вже є на Галицькій?
– Міст не вирішить на 100 % усі проблеми. Все одно частину транспорту заберемо на Промислову та Княгинин. Але щоб було все ідеально – то це манна небесна. Нам доведеться ще будувати міст на Берегову.
– Про нього вже давно йдеться.
– Так, але буде проблема із Загвіздям. Сьогодні ми вибрали місце, де був найменший шлях опору. Зараз маємо таке ж з Північним і Південним бульваром, де викуповуємо нерухомість. Там є буквально пару хат і МАФ, а які проблеми! Закон про суспільні інтереси не діє – суди стають не на бік громади, а на бік підприємців. А уявіть, якщо треба викупити 10-20 ділянок?! Загвіздя вже проти моста в районі Берегової й навіть написали листа – а в генплані він передбачений.
– З розв’язкою на бульварах уже всі квартирні питання вирішили?
– Одну квартиру ще викупили, але ми вже на кінцевому етапі. Я переконаний, що буде критика з боку активістів. Бо суміжна з дорогою хата залазить на тротуар і на велодоріжку. Ми вирішили поки що робити пішохідною одну сторону, а іншу залишити до кращих часів – треба дати дорогу і зробити з одного боку тротуар. Потім, думаю, ми й це вирішимо, маємо певні механізми.
– Які саме?
– Через суд чи сесію міської ради. Але головне зараз – пробити цей шлях. Ми нарешті в суді виграли і знесли МАФ, з базаром домовилися, розібрали ту частину, яка заважає дорозі. Півхати купили і ще півхати докупимо. З «Веломафією» домовилися, що дамо їм місце в арці навпроти. Це все – людський фактор, підприємці, які роками там працювали. Не можна їм сказати «забирайтеся», треба зберегти робочі місця. Але поступ є – ми почали реально робити. До нас ніхто не зносив той МАФ і базари.
– Тим часом з’являються нові МАФи.
– Частина з них – це місцеві виробники. Можливо, їх і забагато. Зараз цей напрям координує Вікторія Сусаніна. Вона нині має карт-бланш, щоб їх упорядкувати. Знаєте, я розумію хлібокомбінат чи молокозавод, які хочуть збувати свою продукцію. А з іншого боку, це не має бути аж занадто. Ми склали карту МАФів, їх є майже 400 – будемо впорядковувати.
– А з забудовниками будете боротись чи домовлятися?
– Давайте, відверто: половина депутатів – це забудовники, яких громада обрала на виборах. І щоб місто розвивалося, я мушу з ними домовлятися, йти на переговори і поступки в межах закону. Я вважаю, що будівництво не є злом, але має бути в рамках правил.
Моє завдання зараз – дотиснути й ухвалити новий генплан, бо це буде правило забудови – де можна будувати, а де не можна. У Франківську генплан був розсекречений з 2001 року, коли я вже працював секретарем міськради. Тоді люди побачили, що багато чого не відповідає генплану. Тому забудовники і не хочуть його ухвалення, бо будуть правила, обмеження.
Генплан не буде на 100 % ідеальним – не всі пропозиції можна врахувати, але треба частково врахувати збільшення зелених зон, десь залишити промзони, розв’язки. Важливо, щоб цей генплан затвердили саме депутати цієї ради – і тоді вже вибачайте, бо забудовники погодилися на правила.
– То коли, нарешті, буде сесія?
– 14 грудня. Ми зобов’язані ухвалити бюджет. А генплан, думаю, ухвалимо в березні. Сьогодні маємо ще судовий спір, маємо штраф на директора департаменту архітектури Ореста Кошика – «Гаразд Україна» тисне. Я вважаю, що суд перевищив свої повноваження, бо просто писати «видати містобудівні умови і обмеження такому-то забудовнику», це порушення усіх чинних норм. Будемо боротися.
– Великий штраф?
– Невеликий, але ще два штрафи і буде кримінальна відповідальність. І питання не в штрафах – ми зобов’язані захищати своїх.
– Ви пропонували активістці Марії Козакевич очолити департамент. Чим усе закінчилося?
– Ми пропонували перевести її через патронатну службу. І Кошик був тоді готовий. А Марічка хотіла лише конкурс. А для цього треба було, щоб звільнився Кошик, і минув певний термін. Станом на нині я не маю морального права перед Орестом Кошиком це змінити. По-друге, тоді Олексій Кайда був заступником, а сьогодні – Вікторія Сусаніна, вона набирає свою команду. Я їй довіряю. Тим більше, з 1 грудня з посади йде головний архітектор Дмитро Нижник. Тимчасово його обов’язки буде виконувати Артур Прокіпчук. А там розберемося. Сьогодні цей напрямок у жіночих руках.
– Як будете рятувати франківські кам’яниці?
– За попередньої каденції хоч одну пам’ятку відреставрували? Ми щороку хоча б кілька пам’яток робимо – Шевченка 22-24, Шевченка, 30…
– Але це ж лише фасади?
– Це приватна власність. Інакше не може бути. На Січових стрільців підприємці піднімають питання, що місто має відремонтувати фасад. У Львові 90 % пам’яток реконструюють за кошти приватних інвесторів. Там є підприємці, які готові робити, а місто лише погоджує. Однак, є різниця, бо Львів входить в охоронний список ЮНЕСКО. В нас ще й небагато фірм, які можуть робити це правильно. А за державні кошти має бути погодження через міністерство культури.
Мені цікаво, як зараз львівські фахівці працюватимуть на Чорновола, 28, і скільки це буде коштувати. У Любліні, наприклад, реставрують лише будинки, які на 100 % у власності міста. А на решту, де обсипається, роблять сітки – от, ми теж зараз дали кошти департаменту ЖКГ, до весни мали б поставити… Така в мене каденція, що будинки вже зношені і почали обсипатися.
– Місто ж може контролювати, що має бути три поверхи, а не шість?
– Може. Але в процесі проходження документів, підприємці користуються можливістю погодити все у Києві, а не на місці. По Січових стрільців, 18 треба спитати Володимира Гайдара, яким чином він дав дозвіл. У нас ті, хто сьогодні критикують, вчора ці дозволи давали. Чоловіче, тиснули на тебе? – То ж на всіх тиснуть.
Читайте: Менше мито, більші штрафи. Чому бунтують водії «євроблях»
– На вас хто тисне?
– Пробують тиснути. Справа з машинами – це була спроба тиску з боку правоохоронних органів. Я не повівся. Сьогодні у нас всі – будівельники: атовці будують, прокуратура, СБУ, поліція будує, надзвичайники теж будують. Хто буде захищати? А вони мали б бути на боці громади. Так само й суди – вони на стороні забудовників. Крім того, навіщо питати місто, якщо можна поїхати у столичний архбудконтроль? А ще бувають підробки документів.
– Є факти, коли забудовник надав неправдиві папери?
– Буває. Але для цього є правоохоронні органи – вони мають довести. Я переконаний, що на Пулюя, де сьогодні викупили атовці, там підроблені документи.
– Ви зверталися в органи?
– Звісно. Була відповідь, що все нормально. Зрештою, відповідальність за таке – адміністративна. Чи по вулиці Шевченка критикують – жодного дозвільного документа ми не давали – ні Мельнику, ні Івано-Франківськміськбуду. Мельника ми стримуємо, бо не даємо землю.
– Для інвесторів землі сьогодні теж в місті немає. Плануєте купувати у Хриплині. Скільки це буде коштувати?
– У Хриплині буде індустріальний парк не менше 10 га. Вартість ще прораховуємо. На жаль, там теж вільної землі немає. Хриплин вигідний, бо там все є – інвестор хоче, щоб були підведені комунікації. Неподалік працює «Електролюкс».
– А жаба буде? На це треба витрачати гроші?
– А може, хтось подарує? Робимо конкурс, а там вирішимо. Але я вважаю, що жаба повинна бути. Треба висміювати такі явища. Думаю, в парку, десь біля озера, може бути.
– Чим ще, крім жаби, будете приваблювати туристів?
– Жаба – не для туристів. Це символічний образ. Будемо приваблювати площею Міцкевича і Лесі Українки, освітленням, арками, підсвіткою пам’яток – медакадемія класно підсвічена, ратуша. Може, десь можна було по-іншому, але ми не зупиняємося. Є гарний фестиваль «Коляда на Майзлях» – з традиціями, готуємося до Карпатського простору – будуть відомі українські гурти й не тільки.
– Ратуша досі чекає на музей міста?
– Немає тієї людини, яка візьметься і зробить. Марія Козакевич хоче музей у палаці Потоцьких. А я вважаю, що підвали цікаво використати. Але щоб було не чергове відділення художнього музею, а щоб цікаво, інтерактив.
– Але будівлю треба рятувати вже.
– Немає проектантів у таких спорудах. Теоретично всі розбираються, а як доходить до діла… Наразі ми на етапі проектування. Навіть кілька разів міняли виконавців – спочатку був УКБ, потім департамент архітектури, потім знов УКБ, тепер знов департамент архітектури.
– У палаці будуть розкопки?
– На то призначили креативного директора Володимира Гайдара. Він має на сесії представити програму розвитку. В нього є фахівці, які можуть це робити, а ми його підтримуємо. Зараз розраховуємо на фінансування від поляків. Треба робити, але за той час палац мав жити.
– Сайт martsinkiv.if.ua – для чого був потрібен і за які гроші його робите?
– Це гроші моїх партнерів. Новинами наповнює патронатна служба. Вони готують їх на сайт виконкому і паралельно на мій. Жодної копійки громади на це не витрачено. Сайт дозволяє більше контактувати з людьми, відчути, хто симпатизує. Сайт – це ще один спосіб донесення інформації.
– Окрім моста, які топові завдання ставите на наступний рік?
– Автобуси, тролейбуси, лінія на БАМ і з’єднання бульварів – це найбільші речі. Люди вже звикли до тротуарів і велодоріжок, ремонту дворів і доріг, зупинок. Робота в кожній сфері триватиме.
– Грошей вистачить?
– Не знаю. Буде тяжко. Але ми ж по-доброму авантюристи.
