Чому до хлопчика, який голими руками роздирав ворон у парку, а потім звалився у припадку, відмовилися приїхати і міліція, і швидка?
Цю просто таки дику історію нам розповіла одна з читачок. Минулої суботи пані Олександра разом із чоловіком та двома маленькими дітьми гуляли в парку Шевченка, що в Івано-Франківську. Діти каталися на атракціонах, батьки чекали їх поруч.
«У парку є дуже багато молодих вороненят, які повипадали з гнізд і сидять на кущиках, — розказує пані Леся. — Я звернула увагу, що за одним з них починає ганятися хлопчик, років десь 10-12. І тут я бачу найбільший кошмар у моєму житті. Він хапає те вороненя та починає роздирати йому дзьоб. Стала кричати: «Що ти таке робиш?». Не чує. Кличу чоловіка. За той час, поки він прибіг, хлопчик ще висмикнув вороненяті обидві лапки, кинув на землю, встиг зловити інше та просто роздер його голими руками».
Далі ситуація, за словами жінки, розвивалася ще неймовірніше. Коли її чоловік зловив хлопчика за руку, а вона стала питати, де його батьки, у дитини почалася істерика. Він упав на землю, став бити її руками. «Він кричав — ви всі мене хочете вбити, ви кожен день мене вбиваєте, я не допущу, я вас всіх уб’ю! — розповідає жінка. — Він не реагував на зовнішні чинники, не чув, що ми йому говоримо, потім бився головою об дерево».
До місця події почали сходитися люди, навколо кричали ворони, пані Леся заспокоювала п’ятирічного сина, якого вразив вид роздертої ворони, а заразом намагалася викликати допомогу.
«Спочатку я подзвонила у міліцію, мені там сказали, що він психічно хворий, викликайте психбригаду, — говорить вона. — Телефоную туди, а мені пояснюють, що, оскільки він неповнолітній, спочатку має приїхати міліція і саме вона повинна їх викликати». Жінка знову подзвонила у міліцію. «Пані, послухайте себе збоку, ми не маємо зараз часу, — обурюється пані Леся. — Запитала, хто прийняв дзвінок, мовляв, буду жалітися. Він назвав своє прізвище та сказав: прошу, жалійтеся, бачимо, що не маєте роботи, то будете мати. І поклав трубку».
Хлопчик за той час перестав плакати, просто витер сльози й пішов. Потроху порозходилися люди. Пані Леся попросила чоловіка звернути шию вороненяті, яке ще живе лежало з розірваним дзьобом і без ніг. Про те, що сім’я була просто шокована, говорити мабуть зайве. І не тільки такою жорстокістю від ще зовсім дитини, але й байдужістю тих людей, які мали би першими кинутися на допомогу чи наведення порядку. Бо, певно, усі згодні, що в цієї дитини — неабиякі проблеми.
Зі свого боку ми звернулися і до швидкої, і до міліції, аби вони пояснили — чому не відреагували на виклик? Головний лікар Івано-Франківської станції швидкої та невідкладної медичної допомоги Ігор Ковалюк підтвердив, що в суботу до них був такий дзвінок. «Просили психіатра, який би оглянув дитину, — розказує він. — Але, згідно з законом про психіатрію, дитину до 14 років без присутності батьків чи уповноваженого органу оглядати не можна. Нас могла б викликати міліція, вони мають право представляти інтереси дитини, тоді ми б оглянули. Ось таке законодавство».
Сам Ковалюк додає, що не вважає цей закон досконалим, але, як не крути, це — закон. «От, у Києві швидка заплатила чоловікові 100 тисяч гривень моральної компенсації, — каже лікар. — А знаєте за що? Його зняли з петлі й завезли у психлікарню. А він заявив, що не збирався вішатися, просто лякав жінку, подав до суду і виграв».
Відповідь з міліції була майже аналогічною. Василь Гультайчук, керівник прес-служби УМВС в області, запевнив: вони прослухали обидва дзвінки жінки в архіваторі повідомлень і дійшли висновку, що оперативний черговий міського відділу діяв згідно з інструкцією.
«На повідомлення громадян про агресивну поведінку психічно хворих людей міліція не виїжджає, — зазначив Гультайчук. — Це у компетенції невідкладної швидкої допомоги, зокрема, її 13-ї бригади. Коли ті приїжджають і бачать, що мають надати допомогу з переведенням у медичний заклад психічнохворій людині з агресивною поведінкою, то звертаються у міліцію. Тоді їм надають такий супровід». А також додав, що жорстоке поводження з тваринами — це адмінправопорушення, відповідальність за нього настає після 18 років, ця ж особа була неповнолітньою…
Ось тобі й маєш. Виходить, що закон дозволяє дітям ходити вулицями та роздирати ворон, котів, собак… Зупинити їх — ніхто не має повноважень. Допоки? До тих пір, поки щось жахливе не станеться з цією дитиною, чи поки вона не знайде собі «цікавішої» жертви…
До теми
Русана Остапович, дитячий психотерапевт:
«Важко говорити, що саме з цією дитиною, адже я його не бачила. Але тут є два варіанти. Перший — дійсно психічна хвороба. З іншого боку, якщо дитина після цього спокійно витерла сльози та пішла, то можна говорити про її маніпулятивну поведінку.
У психіатрії жорстокість та агресія у дітей в принципі вважається нормою до семи років, поки дитина не усвідомлює, що робить створінню боляче. Багато малечі несвідомо душило курчат чи тягало за хвіст котів. Але для цього є батьки, які пояснюють, що так не можна. Для мене дитяча жорстокість — то байдужість, у першу чергу батьківська. Не виключене й насильство у сім’ї. А ще це глобальна соціальна проблема — усім до того байдуже.
Однозначно можна сказати одне — цій дитині потрібна допомога».
Comments are closed.