Цей тиждень почався зі світлого і мокрого свята – поливаного понеділка. Як і кожне релігійне свято, це також має свої давні традиції, втім, дещо модифіковані охочими на бешкети парубками. Для них непорушне одне – облити когось водою.
У селах цей празник відбувається за доволі звичним сценарієм. Із самого ранечку ще добре не відіспані після великодньої дискотеки хлопці збираються чималою компанією. Обов’язковий атрибут – відро, в гіршому випадку – пластмасова дволітрова пляшка.
Найбільш невтішний варіант для дівчат – «мама забули замкнути хату». Відважні батяри, аби проявити всю свою любов і повагу, набирають просто в неї під хатою з криниці холодної води. Минаючи перепони у вигляді пса Барсика / мами / тата / бабці / діда / вуйка, залітають у кімнату, де відсипається після тієї ж дискотеки дівчина. І по‑легінськи, з великим задоволенням, виливають на неї кілька відер холодної води.
Варіант другий – «ховайся-не ховайся». Поливальників зауважили ще здалеку, по відчайдушних криках у сусідньому дворі. Тож треба ховатися. А коли хлопці приходять до хати, мама лагідним голоском каже: «Хлопці, та вона поїхала до подружки / на навчання /, тут такої не було». Хлопцям ту відмовку чути не вперше, то й не дивно, що віри тому не ймуть. Тому шукають по всьому обійстю, починаючи від шафи і закінчуючи стріхою. І дуже рідко буває, щоб не знайшли. І навіть якщо дівчина подалася навтьоки через вікно городами, все одно зловлять і поллють від душі.
Варіант третій – «наші всюди пройдуть». Якщо двері охороняє мама, то на дипломатичні переговори відсилають одного – з найдовшим й найлегшим язиком і баночкою дешевого дезодоранту. От він і просить: «Та пустіть тітко, ми ж для годиться. Води не маємо, трохи духами побризкаємо». Тітка, яка також не ликом шита, таке вже не раз чула. Тому добровільно пускає в хату тільки одного, з духами. Та варто йому переступити поріг, як він легким порухом руки «знешкоджує» тітку у своїх міцних обіймах, а решта з-за рогу з відрами завалюється до хати та поливають її доньку на скільки води стане.
Зазвичай ранкове поливання закінчується однаково: дівчина розвішує мокрий одяг на подвір’ї (що більше його там, то краща дівка в цій господі), витирає підлоги та закочує килими. А у хатах, де є дівчата на виданні, особливо коли серед поливальників є потенційні женихи, для хлопців закладають стіл. Пару хат з такими потенційними нареченими – і парубкам вже все одно кого поливати.
Та ранковими набігами поливаний понеділок не обмежується. Якщо єдиний одяг, який лишився сухим, вже на вас, то на вулицю краще не виходити. Широко поширеною є практика виливання відром води з вікна машини, коли дівчина при повному параді йде до церкви чи у гості до родичів. Також гарним місце поливу є автобусна зупинка, де стоїть чимало «жертв», які зібралися до міста, бо завтра треба на навчання. Парубкам дуже весело спостерігати, як вщент мокрі панянки з такими ж мокрими торбами (мама вдома напхала паски і ковбаски) стоять і думають, чи то їхати так – бо це єдиний автобус, чи вертатися додому – ну його, теє навчання.
Не менше небезпек підстерігає і в Івано-Франківську. Традиції поливання тут трохи інакші, але від того не менше цікаві. Хлопців з відрами в квартиру ніхто, звісно, не впустить. Але вулиця – то вже їхня територія. Тож варто дівчині лише вийти з під’їзду – на її голову може впасти повітряна кулька, наповнена водою. Або ж за старим звичаєм просто обіллють з дволітрових пляшок. Люблять поливати і у тролейбусах. Вже не розбираючи, де дівчина, де бабуся, а де й кондукторка, яка виявляється має багатий словниковий запас. Та головне місце у Франківську – це фонтани. А головний здобуток поливальників – кинути туди когось.
Натомість, є у хлопців залізна відмовка – ображатися на них того дня не можна. Навіть, якщо тебе викупали у міському фонтані. Бо ж більш образливо, якщо дівчину не полили взагалі…
Comments are closed.