Гвардійці “Урагану” продовжують підводити підсумки пройдешнього сезону 2017/18 років.
Думками про чемпіонат та кубок України поділився один із найкращих бомбардирів і гвардійців івано-франківського клубу, незмінний “ураганівський” номер 7 – Андрій Сімка.
– Які, загалом, враження від сезону?
Враження від цього сезону двоякі… З початком чемпіонату десь стартували невдало, десь не було розуміння, правильної думки, можливо, десь до кінця не було взаєморозуміння з тренером. Потім по ходу сезону всі ці нюанси стабілізувалися, ми переосмислили своє відношення до тренувань, до ігор… Можна сказати, вдало виступили в Кубку України, були хороші яскраві перемоги, але трішки не вистачило у фіналі з “Енергією”. Тим не менше, кубковий шлях був вдалим – продемонстрували хороші матчі з “Титаном”, “Продексімом”, це були ті поєдинки, яких очікують вболівальники від “Урагану”. Загалом, скажу, фінал Кубку України – це вже досягнення. Звісно, шкода, що не пройшли в наступну стадію плей-офф чемпіонату, але, думаю, ми склали гідну конкуренцію “ХІТу” у чвертьфіналі.
– Впродовж регулярного чемпіонату “Ураган” “вперто” не здобував очки. Чи закрадалися думки, що в сезоні 2017/18 команда не зможе пробитися у плей-офф?
Початок сезону був дійсно невдалим, але команда працювала, максимально віддавалася роботі, тому рано чи пізно нас таки мусило “прорвати”. Майже рік не могли перемогти на рідному майданчику, тому було величезне бажання вигравати. І так складалося, що чим більше хотіли перемогти, тим менше нам це вдавалося, і в підсумку вийшла серія поразок. Але ми все подолали, до нас повернулася хороша гра, яку від нас вимагали, і відповідно, прийшли перемоги. Тому те, що ми таки ввійшли в плей-офф – це не випадковість, а більше – наслідок великого об’єму роботи.
– Чого не вистачило в серії з “ХІТом”? Все-таки жодної поразки в основний час…
Всі чотири чвертьфінальні матчі були бойовими і пройшли на високому рівні. А пенальті – це фортуна… “Урагану” не вистачило елементарного везіння. Ми дали гідний бій “ХІТу”, і хотіли пройти далі. Навіть налаштовувалися і на п’ятий вирішальний матч, думали, що зуміємо перемогти, однак від нас відвернулася удача…
– “Ураган” на матчах чемпіонату та кубкових поєдинках – дві різні команди?
Кубкові матчі розпочалися десь всередині чемпіонату, коли “Ураган” вже трошки стабілізувався, набрав певну форму, до якої йшов з початком сезону, тому десь виглядав впевненіше. Але все-таки важко порівняти “Ураган” у чемпіонаті і в Кубку, бо в регулярній частині сезону теж були непогані ігри, і, навіть, коли ніхто не вірив, – ми таки потрапили у плей-офф. А в Кубку, обігравши “Титан” і “Продексім”, ми змогли довести всім, що “Ураган” може грати, і претендувати на якісь нагороди. Дещо не склалося у фіналі, але це футбол…
– Якраз “ложкою меду” до всього сезону став історичний фінал Кубку України. Які були емоції?
Емоції вже були після фіналу, якесь розчарування… Не можу сказати, що з “Енергією” ми грали гірше, ніж з іншими суперниками в чвертьфіналі і півфіналі Кубку. Була хороша гра, але в деяких моментах втрачали концентрацію, взаєморозуміння на полі, що вилилося у пропущені м’ячі, які вже потім було важко відіграти.
– Що все-таки стало вирішальним фактором у грі з “Енергією”? Психологічна складова?
З “Енергією” – кожна гра, незалежно, чи вона товариська, чи в рамках турніру, чи тим більше, за якийсь трофей, завжди проходить у напруженій боротьбі, є багато емоцій, порушень, “жовтих” та “червоних” карток. Це – “енергетичне”, західноукраїнське дербі, тут емоції завжди зашкалюють, але визначити якийсь вирішальний фактор важко. Я не буду лукавити і казати, що хвилювання не було, звичайно, всі переживали перед фінальною грою, розуміли, що за трофей на кону і, наскільки цей результат для нас важливий. Але вийшли на паркет максимально налаштовані, гра розпочалася і пройшло й хвилювання. Не скажу, що ми припустилися якихось грубих помилок, які б вплинули на результат. Була рівна гра, все добре йшло, але, повторюся, була втрата концентрації була якраз в мікроепізодах, які і визначили долю цього матчу.
– За підсумками всього сезону, яку оцінку ти поставиш “Урагану”, зважаючи на невдалий старт, вихід у плей-офф і фінал Кубку України?
Невдалий старт – це тільки старт, і він не є визначальним. Попереду була серія плей-офф, кубкові матчі, і думаю, якраз на цьому треба акцентувати увагу. Як на мене, те, що ми не пройшли у півфінал чемпіонату, не може затьмарити фінал Кубка України, тому не можна оцінити весь сезон негативно, сказати, що все було погано. Тому оцінка – “добре”.
Все-таки знайшли взаєморозуміння з тренером, одне з одним, усвідомили, що хочуть від нас, і, які цілі кожен особисто ставить перед собою. Тим більше, з кожною грою “Ураган” почав додавати, почала вимальовуватися командна гра. Звичайно, було і є багато скептиків, які переконують, що сезон – провальний. Але це сезон, в якому “Ураган” вперше дійшов до фіналу Кубку, гідно виступив у плей-офф, і саме таким його треба запам’ятати.
Наприклад, той же “ХІТ” став переможцем “регулярки”, пройшов нас у чвертьфіналі плей-офф, але не зачепився за фінал, але ж цей сезон для них не назвуть провальним?! А “Продексім” бореться за “золото”, хоча не пройшов далі у кубку, зважаючи на свій склад, “легіонерів”. Це футбол…
– Якщо поговорити про кадрову політику “Урагану”. Команда вже кілька сезонів з омолодженим складом, як знаходити взаєморозуміння з молодими гравцями?
Мене завжди питають, як працювати з молодими гравцями, як мені було, коли я тільки прийшов в команду. Коли я тільки розпочинав свою кар’єру, то відчув розуміння зі сторони старших досвідчених гравців, тому ніколи не виникало сварок, скандалів. Те саме можу сказати і про нинішній “Ураган”.
Можливо, перший рік для тоді ще “дублюючої” команди грати в Екстра-лізі було непросто, було важко підлаштовуватися під нові завдання, і десь молоді хлопці потребували допомоги, підказки. Зараз всі розуміють, що від них вимагають, і, що треба робити, щоб досягати певних результатів. В “Урагані” зібралася досить хороша молодь.
– Сезон 2017/2018 став ювілейним для тебе. Що означає цифра “15” особисто для тебе?
Це багато пережитих моментів, починаючи від 18-ти років, це дуже вагомий період життя, кар’єри, це смак перемог разом з “Ураганом”, це той довгий шлях від маленького “Ураганчика” до професійної команди, яку знають, поважають, і, яка є символом Івано-Франківська. Це – всі медалі і кубки, здобуті разом з командою, це – виклики до молодіжної і національної збірних України… Одним словом, це все моє футзальне життя!
– У 2015 році ти прощався з франківськими вболівальниками і спробував себе в Білорусі. Які думки були, коли йшов?
Було важко прощатися. Перш за все, за всю футбольну кар’єру я ніколи не їхав з Івано-Франківська, але разом з сім’єю прийняли рішення спробувати щось змінити. Були різні думки, вагання, але з керівництвом “Урагану” ми нормально поспілкувалися, і я таки вирішив попробувати силі в Білорусі.
– Сезон ти провів у МФК “Борісов-900”, який, до речі, очолював екс-“ураганівський” наставник Сергій Гупаленко. Які враження про той період, і, як тобі чемпіонат Білорусі?
Вже на той момент, коли я був в Білорусі, то рівень чемпіонату вже був значно вищим. Сергій Станіславович розповідав, що, як тільки приїхав, то це був більше аматорський футзал. Тільки дві-три команди професійно займалися, і мали щоденні тренування. А більшість працює за основним місцем роботи, як правило, це заводи, тому важко вимагати, щось від людей, які вже і так цілу зміну провели на роботі. Але було дуже дивно спостерігати, з якою самовіддачею хлопці відносилися до тренувань, відчувалося колосальне бажання, тим більше, приїхали ми, українці, їм хотілося щось нам довести. Ми, в свою чергу, теж старалися, десь допомагали їм. Але, загалом, то була хороша обстановка, в якій приємно було працювати. Тому враження від сезону, проведеному в Білорусі, тільки хороші.
– Ти, як і обіцяв, повернувся в “Ураган”. Як далі бачиш своє майбутнє?
Максимально оцінюю свої сили, ще не все розкрито, показано, тому ближчих років п’ять-шість ще хочу грати на високому рівні.
– В Екстра-лізі стартувала фінальна серія за комплекти нагород. Які прогнози?
Плей-офф тим і відрізняється від регулярного чемпіонату, що тут важко щось спрогнозувати. “Продексім”, як і “Енергія”, – досить сильні команди. Херсонці мають збалансований склад, легіонерів, довгу “лавку” гравців, з якою можна варіювати. В той же час, “Енергія” – це добрий сплав досвіду і молодості, де досвідченіші виконавці направляють молодших. У фінальній серії зараз попереду “Продексім”, але львів’яни на власному майданчику, при рідних трибунах, демонструватимуть зовсім іншу гру, і, якщо вдасться зачепитися за першу перемогу – далі буде легше. Думаю, чемпіонське протистояння вийде цікавим.
Щодо “ХІТа” і “Титана”, то в киян, якщо не помиляюся, було завдання потрапити у фінал, і вони вже другий сезон поспіль цю стадію оминають. Як на мене, на “бронзу” вони не так сконцентровані, тому все-таки надам перевагу покровцям, які перемогли по пенальті у першій грі.
– І насамкінець, побажання від незмінного сьомого номера “Урагану” всім прихильникам команди…
Зараз вже немає такої згуртованості вболівальників, як раніше, коли фан-клуб підтримував команду не тільки вдома, а й на далеких виїздах. Немає того спілкування, як раніше, але хочеться подякувати, що залишаєтеся разом з командою у будь-які часи! Дякуємо за ті емоції на матчах плей-офф, кубкових іграх. Повірте – без вас, ми б не перемогли! Продовжуйте підтримувати та вірити в команду!
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.