«Телекритика», 14 серпня 2009 року:Савік Шустер: «Я не розумію, звідки нині така зацікавленість щодо моїх акціонерів. Рік тому нікого не цікавило те, що моїм акціонером стала людина, яка володіла металургійною фабрикою в Донецьку. У важкий фінансовий час виявилося, що є люди, для яких дуже важливо, щоб в Україні залишилася свобода слова. Ці люди в мене повірили. А те, що це різні люди і що їх багато — і є гарантією свободи слова. Що вас цікавить? Чи буде ця програма залежною? Ні. Зрозумійте, є виробництво, а є зміст програми, це зовсім інше. Зміст моєї програми жодним чином не зміниться. Це все, що має цікавити журналістів та глядачів. А де я беру гроші і хто в мене вірить — це питання другорядне».
У важкий фінансовий час виявилося, що купа людей несамовито стурбована свободою слова в Україні. Ця приємна новина тішить. Якби ці люди так само опікувалися добробутом народу, стабільністю гривні та реформами, ми б уже мешкали у цивілізованій країні. Але ті потужні люди опікуються лише свободою слова. Певне, свого.
Comments are closed.