Люди Статті Фото

«Красуне, не жалій! Все розкажу», – як у Франківську живуть «роми» (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Минулого тижня франківська Муніципальна варта проінспектувала поселення місцевих ромів на Пасічній. «Репортер» напросився в рейд.

П’ятниця. На годиннику 6:25. «Репортер» підбирає автомобіль Муніципальної варти, водія звуть Роман (імена тут змінені, справжніх просили не називати), їдемо за рештою учасників рейдової групи.

«Цей, у капюшоні, має бути наш», – каже Роман і зупиняє автівку.

«Ну ти й конспіратор, кожного разу з іншого боку під’їжджаєш – аби не засікли?», – сміється Антон, ще один вартовий.

Далі машина звертає у провулок і на вулицю виходить останній представник команди – Ілля. «Трохи відстаємо від графіку, – каже він. – Сподіваємось, вони ще не знялися з місця».

До ромів муніципальні вартові, кажуть, навідуються часто. Лише за останні два тижні – вже втретє, тому знають їхній «розпорядок».

Тільки не кажи, що журналіст…

У Франківську роми отаборилися поблизу Бистриці-Солотвинської на Пасічній. Поруч залізнична колія, міст і будови. Автомобіль суне ґрунтовою, розмитою дощем дорогою.

«Тільки не кажи, що ти журналіст. Якщо питатимуть, то – новенька із соцслужби. Вони не люблять журналістів», – чи не в один голос наставляють чоловіки.

Машина зупиняється неподалік хащів і болотяної стежки. За чагарями з’являються перші невеликі халупи, зроблені з усього, що потрапило під руки: дошки, бляха, старі килими, викинуті вікна та двері. Всередині халуп тепло, гріються саморобними грубками. У цьому таборі таких хатинок близько десяти. Навколо розкидані старі речі, матраци, іграшки, на шнурках висить одяг, в основному дитячий. Поблизу стоять тачки для металобрухту і диван на колесах.

Читайте: Субсидії по-новому. Що чекати прикарпатцям у 2018 році

Першими непроханих гостей зустрічають собаки – малі та гучні. На їхній гавкіт із однієї з халуп виглядає хлопчина років 12, одразу біжить до сусідньої «хатки». Звідти з’являється худорлява невисока жінка, років 40. Вітається з вартовими, насторожено поглядає на незнайому людину. Ілля питає, як справи, хто зараз є в таборі.

Жінку звуть Людмила. Розповідає, що зараз у таборі людей мало – лише дві сім’ї з дітьми і двоє неодружених жінок. Разом – менше двадцяти. Кілька днів тому одна з жінок народила десяту дитину, тому зараз її немає.

Жінка має мовчати

Поки Людмила розповідає, до групи підходить її брат Руслан, він зараз тут за головного. Досі табором керувала старійшина – баба Лєна. Кудись переїхала. Коли Руслан починає говорити, жінка притихає і відходить на крок назад.

Чоловік розповідає, що роми тут отаборилися ще 20 років тому. Сам майже сім років живе у Франківську. Приїхав із Мукачівського району Закарпаття. Каже, там має квартиру, але тут – краще.

Читайте: Як тебе не любити… Чому кияни і не тільки переїжджають до Франківська

Більшість ромів, що були у таборі, розповідають подібні історії: в інших областях у них є квартири чи будинки, але часто через барона мали переїхати. Причиною міг бути борг перед ним, ще хтось просто не віддав йому доньку за дружину. Однак з часом ці історії можуть змінюватися навіть в однієї людини.

Руслан каже, до Франківська часто заїжджають різні роми з Херсона, Рахова, навіть з Молдови та Угорщини. Мовляв, люди тут добріші і більше дають. Додає, що з угорськими ромами вони не ладять.

«Коли були венгери, ми з ними… Вони тойво», – крутить пальцем біля виска.

Пояснює, що звичаї у них дуже різні, один з яких – це ставлення жінки до чоловіка.

«Жінка має мовчати. Якщо жінка біля свого чоловіка, вона має забути про попереднього. За таке можна і побити… і забити… Якщо чоловік дуже добрий, то може відпустити, най іде з Богом. А в угорських ромів вона може бути з любим», – розказує Руслан.

Чоловіки з табору працюють зазвичай на будівництві або збирають металобрухт. Жінки з дітьми просять гроші у перехожих, «пророчать» чи застерігають, рідше – збирають макулатуру. Цей табір бідніший, вони в день заробляють по 600-900 грн, а інші можуть по 2000-3000 грн, розповідає Руслан.

Читайте: Феміністки радикалам не друзі. Як далеко зайдуть націоналісти Франківська у боротьбі за сімейні цінності?

Про документи роми не дуже пік­луються, хоча на дітей свідоцтва заводять – бо це додаткові виплати на сім’ю.

«Мене 17 раз затримували. Паспорта не мав. Тепер маю», – каже Руслан.

До речі, дитина була однією з причин, чому вартові навідались у цей табір. Антон розповів, що попереднього разу вони побачили у ромів малюка, який був «надто білим». Повідомили відповідну службу, ті приїхали з перевіркою. Матір показала свідоцтво про народження, то на цьому все й завершилось.

Кажуть, ромські жінки вагітніють по кілька разів на рік. Дітей не виношують через постійні викидні. Людмила розповіла, що її сестра останні рази народжувала дітей по 900 г. Виживають лише найсильніші. Тому вартові прийшли перевірити, як справи у малечі.

Руслан говорить: «Якби вона кождий раз родила, як беременна, то вже і двадцять мала б. А шо їм ше робити? Молоді – най труться. А хоче здохнути, най здихає».

До речі, Руслан у свої 37 років – уже тричі дідусь.

Після табору їдемо по точках, де працюють «роми», – на Галицькій між автівками, на Центральному ринку, на «сотці», на вокзалі.

Ненормований графік

Через дощовий ранок на більшості звичних місць ромів не виявилось. Зустрічаємо лише одну жінку біля ЦУМу.

«Я тобі заздрю, красива, – йде вона за перехожою та простягає. – Дай на ручку, не жалій, багато тобі розкажу».

Жінка витягує з гаманця 20 грн, дає та просто йде. Та одразу переключається на іншого перехожого.

Один із вартових, який патрулює там зранку, каже, ця точно вміє «пускати якогось туману в очі», бо одна жінка ледь не зняла з себе золото.

Читайте: Журналісти перевірили пожежну безпеку в торгових центрах і кінотеатрах Івано-Франківська

А та в цей час підходить до ще двох жінок: торкається до плеча, бере за волосся, гладить по долоні, дивиться в очі й неголосно повторює: «Все розкажу». Вони теж витягують по 20 грн. Циганка помічає, що за нею слідкують, і розвертається йти. Жінки наздоганяють її, самі просять взяти гроші. Вона бере. А далі до циганки підходить явно знайомий чоловік, киває головою у наш бік, і вони разом «розчиняються» в натовпі.

«Зазвичай їх тут значно більше працює. Зранку йшов дощ, а графік у них ненормований, – жартує Роман. – Тому зараз тільки одну зустріли».

***

Якщо не хочете потрапити на гачок, то найперше не давайте незнайо­мим людям зайвий раз до вас торкатися. Такий контакт викликає довіру.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.