Разом їх із «учебки» перекинули потягом до Ташкента, до прикордонного Термеза 25 років тому. Звідти, із перевалочної бази в Чирчіку, посадили в літаки, який приземлився в афганському аеропорту Шиндант. Там перше, що побачили, то були чорні «тюльпани». Так називали літаки, якими доправляли в Союз загиблих.
Солдатів пересадили в БТР-и і розподілили по військових частинах. Відтоді Василь Николюк, мешканець села Копачинець Городенківського району, більше не бачив свого побратима Сергія Каштанова, родом із Полтавщини. Батальйон, де служив прикарпатець, забезпечував вихід радянських частин із Афганістану.
Угрупування останнім із радянських військ вийшло на кордон 15 лютого 1989 року. Із Кабула солдатів доправили до Кушки, вже на радянському боці. А завершував службу Василь Николюк уже в Ленінграді.
Нині він мешкає в рідному селі. Є скарбником місцевої церкви й співорганізатором спорудження нового храму.
У селі він один служив у Афганістані. І своїм служінням дякує Господу, що беріг його на афганській землі й повернув неушкодженим на рідну землю.
Comments are closed.