У 1951 році Мордехай Суркіс став главою ради міста Кфар-Сави поблизу Тель-Авіва, а у 1961 році – першим мером цього міста, де головував до 1965 року.
16 січня 2003 року його ім’я внесли до Канадського гірничого пантеону Слави.
У часи Другої світової Василевський жив у Львові та співпрацював з «Газетою львовською». Водночас підтримував контакти з польською підпільною організацією «Конфедерація народу».
Загалом за своє життя Штекель зіграв понад 280 ролей.
Роман Гнатишин був багаторазовим чемпіоном України з веслування на каное, чемпіоном СРСР з велотуризму, організатором походу на конях «Від Путивля до Карпат».
Вона – авторка спогаду-есе про батька «Що відкрилося у серці», повістей «Папороть цвіте восени» (1968), «Село розквітає» (1974), численних статей і рецензій.
Графічні роботи Кушніра експонувалися у 1927-1935 роках на виставках у Мюнхені, Берліні, Кельні, Франкфурті-на-Майні.
Крім усіх інших нагород, за збереження життя єврейського робітника у Львові в часи Другої світової війни у 1991 році отримала звання «Праведник народів світу».
Микола Грушкевич був членом Асоціації українських медиків Північної Америки, співголовою її відділу в Огайо, членом Академії медиків Клівленда.
Остап Пицко – автор близько 70 творів для хорів. Зокрема – музики до української служби Божої, циклу «Contra spem spero» із чотирьох поем Лесі Українки, музики до «Розритої могили» Тараса Шевченка…
