Газета Розваги Фото

Мечеті, пустелі, фараони. Як подивитися Єгипет по-іншому (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Для українців ця країна вже не екзотика, більшість знає її по турах «усе включено». А от відвідати Єгипет самостійно було викликом: країна не вважається безпечною.

Все ж «Репортер» поїхав і опинився на переповнених арабських базарах й серед безкрайніх пустель.

Фото з туристом

У літаку Міжнародних Українських Авіаліній з Києва до Каїра більшість пасажирів – єгиптяни. В аеропорті теж іноземців не видно. Бюджетним туристам нелегко: таксі не беремо, чекаємо на автобус до центру. Всі написи навколо – арабською, навіть цифри. Нарешті старий автобус за три єгипетські фунти (майже п’ять грн) везе нас вулицями Каїра, повз мечеті з високими мінаретами, пальми, кафе із затертими вивісками і сміття, яке вітер носить вулицями. Але столиця по-своєму красива, усі будинки – у жовтих тонах кольору пустелі, відчувається дух арабського міста з казок.

Після обіду затори на вулицях неймовірні: шлях у 20 км займає десь дві години. Каїрські дороги у туриста з Європи викликають шок: світлофори тут ігнорують і пішоходи, і водії, а величезні перехрестя люди просто переходять, попередивши перед тим помахом руки.

Каїр вважається найбільшим містом арабського світу, тут мешкає 8 млн людей, разом з передмістями – 19. Незважаючи на те, що єдине вціліле диво Давнього світу – піраміди, розташовані у Гізі, передмісті Каїра, туристів на вулицях немає. У цьому своя перевага: місцеві дуже радіють, коли бачать приїжджого. Це як флешмоб – кожен, чи поліцейський, чи звичайний робітник за склянкою каркаде, має сказати «Ласкаво просимо до Єгипту» і посміхнутися. Діти взагалі стають у чергу, щоб сфотографуватися з іноземною туристкою.

Читайте:  Маври, королі, Ґауді – Іспанія за тиждень (ФОТО)

Усі жінки носять хіджаб, або й взагалі нікаб (чорну накидку, в якій видно лише очі, та й їх може ховати сітка), деякі навіть у спеку одягають ще й чорні рукавички, щоб жодної частини тіла не було видно. Натомість більшість чоловіків – у європейському одязі, хоч, звісно, не у шортах чи майках. На гардероб туристів дивляться поблажливо, але, з поваги до місцевої культури, жінкам не варто оголяти плечі, декольте, й ноги вище литок.

Музеї та базари

Зранку не жарко, якраз час досліджувати пам’ятки. Якщо не витрачатись на таксі, добиратися до пірамід зі Сфінксом важко, метро їздить не всюди, скористатися маршрутками можна лише з допомогою місцевих: а допомогти вони готові й навіть не завжди за бакшиш. Вхід на територію комплексу – 150 фунтів (230 грн), щоб зайти у піраміду, доведеться доплатити. Жовтий колір пірамід гарно контрастує з синім небом у пустелі. Натомість у Каїрі небо не таке яскраве – над містом часто висить смог.

Читайте: Наші на Кіліманджаро. Як шестеро франківців зійшли на найвищу гору Африки (ФОТО)

Каїрський музей, який містить колекції світового значення, в тому числі мумії, саркофаги і скарби Тутанхамона, розташований у цент­рі, біля площі Тахрір, до нього можна доїхати на метро. Вхідний квиток – 150 фунтів.

Крім очевидних визначних місць, у Каїрі багато гарних мечетей (у деяких з них жінок всередину не пускають), відомий базар Хан-ель-Халілі, середньовічна Цитадель… А коли звернути з основ­них вулиць у вузенькі переходи, де під ногами продають книжки та пресу, а на прилавках – фрукти, де бігають і граються смуглі діти, відчувається справжня атмосфера міста.

Читайте: Як франківцям недорого поїхати у Таллінн, Ригу і Гельсінкі та що там подивитися (ФОТО)

З безпекою в Каїрі не гірше, ніж у великих містах Європи, а то й краще. Звісно, є дрібні шахраї, але по вулицях ходити не страшно, навіть ввечері. Частково тому, що немає п’яних, бо іслам забороняє алкоголь. Чоловіки проводять вечори на терасах кафе, за чорним чаєм і футболом по телевізору. Діти бавляться серед вузеньких вулиць без нагляду дорослих у час, коли малі українці вже бачать десятий сон.

Поліція напоготові

Відпочивши кілька днів на морі в Хургаді, вирушаємо далі на південь, у Луксор. Автобусна компанія Go Bus, за відгуками – найкраща у Єгипті, справді не підвела: непогані автобуси, прибувають вчасно, квитки можна купити онлайн ще з дому.

Краєвиди за вікном – переважно кам’яниста пустеля, але коли з’їжджаємо з автобану, можна подивитися на єгипетські села. Тут протікає Ніл, тож на конт­расті з пустелею за вікном усе потопає у зелені. Біля бідних хатин пасуться віслюки, місцеві їздять між селами у відкритих кузовах, на городах вирощують кукурудзу й інші культури. Що далі від столиці, то більше чоловіків носять не штани, а традиційні довгі сорочки, на голову одягають тюрбан.

Час від часу транспорт зупиняється на блокпостах, інколи в салон автобуса заходить поліцейський з пістолетом на поясі, вибірково просить чоловіків показати документи. Поліції взагалі багато й на вході до всіх місць скупчень людей, у метро – металошукачі. У Єгипті недавно знову ввели воєнний стан, до того ж, завжди є загроза терактів. Але до туристів поліція дуже уважна і дружелюбна.

Читайте: Як за 14 днів відчути Іран і вкластись у 300 доларів (ФОТО)

Найцікавіше – у некрополі

Луксор, колишні Фіви, столиця Верхнього Єгипту, місце життя й поховання більшості фараонів, тісно пов’язаний з туризмом. Тому тут відбитися від нав’язливих пропозицій таксі чи кінної упряжки дійсно важко. Туристи їдуть, бо тут є на що подивитися: Луксорський і Карнакський храми, Долина царів і цариць, храм цариці Хатшепсут, різні музеї… Не менш приємно просто гуляти вздовж набережної, попід пальмами, милуючись Нілом на фоні скель.

Луксорський і Карнакський храми – досить добре збережені руїни давніх споруд, у яких поклонялися богам. Величезні колони, алеї сфінксів, малюнки й розписи – тут можна побродити немало часу, заплативши 140-150 фунтів за вхід.

Але найвідоміше місце в Луксорі – це Долина царів, місце поховання фараонів у Фіванському некрополі на західному березі Ніла. Вхід туди коштує 200 фунтів (більше 300 грн), в ціну квитка входить відвідання трьох гробниць, доплативши, можна зайти і в інші. Доїхати туди можна на таксі або з індивідуальною екскурсію, бо відстані в пустелі немаленькі. Всередині в гробницях нічого немає, крім саркофагів, зате на стінах – старовинні різнобарвні розписи. Крім того, на території некрополя є багато храмів, найвідоміший – єгипетської правительки Хатшепсут, вхід – 100 фунтів (155 грн).

Гід розпитує про українську погоду і замріяно зітхає, почувши про 27 градусів. Тут – десь 40, але переноситься така погода значно легше, ніж вдома. А північніше, у Каїрі, у кінці червня взагалі 33 градуси, відчувається десь як наші 28. Головне – перепочивати у кафе з кондиціонерами, одягати щось на голову й користуватися сонцезахисним кремом. Біля моря теж спека не страшна. Єдине, де дійсно важко, – це у пустелі: біля пірамід і на території некрополя. Там довго перебувати не вийде.

У будь-якому разі побачити країну зсередини, а не з вікна туристичного автобуса, було варто. Наприкінці навіть здається, що вдома не вистачатиме галасливих торговців і таксистів, безперервних сигналів машин й закликів муедзина до молитви. І захід сонця над Нілом, який зафарбовує в помаранчевий колони давньоєгипетського храму, лише підсилює ці відчуття.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.