Про цей кричущий випадок «Репортеру» повідомила просто небайдужа франківчанка. Жінку звати Світлана Рикшинська, вона зателефонувала до газети зразу ж, як тільки побувала у квартирі цієї бабці на вулиці Академіка Гнатюка. Каже, що та лежача, у квартирі нанесено купу сміття з вулиці, там не топиться, в бабці були воші, тому її підстригли. Бабця самотня, але соціальні служби чомусь не спроможні відправити її у спеціалізований заклад.
Сьогодні зранку, 10 грудня, ми пішли до тієї квартири разом із пані Світланою. Та ще зазначила, що якраз перед тим вона була у міському департаменті соціальної політики, де розмовляла з заступником директора. Та про цю ситуацію не знала, але одразу ж перетелефонувала у територіальну соцслужбу. Коли ми прийшли – то вже не здивувалися, що на місці були соцпрацівники і намагалися позбирати зі стін павутину, яка була аж чорною.
Ситуація там направду жахлива – квартира невелика, однокімнатні, але у центрі міста. Сама бабуся лежить на дивані, видно тільки сиву худеньку голову. На нас ніяк не реагує. А що робиться у самій квартирі – можна побачити на фото.
Тут же були і монахині з римо-католицької громади, вони помагають глядіти за бабцею. І саме від них пані Світлана дізналася про таку жінку, бо й вона є парафіянкою цієї громади.
Працівники територіального центру соціальної служби заявили, що то у них планове відвідування і що прийдуть журналісти, вони не знали. Одна з них – Ганна Яковишин – каже, що бабця сама собі обрала таке життя. Звати її Варвара Федорова.
«Ми їй запропонували влаштування у будинок-інтернат, склали акт обстеження приміщення, – каже Яковишин. – Вона категорично відмовилась і зараз проситься й молиться – залиште мене у своїй квартирі. Вона не має ніяких документів і ми вже працюємо, аби їх відновити. От, уже взяли довідку, що паспорт втрачений. Ми вже вивезли звідси кілька машин сміття та організували їй обіди. Кожного дня приходить працівник і годує її. Бабця не ходяча».
Відколи бабця у них на обліку, точно сказати не можуть. Кажуть, після того, як її виписали з психлікарні, бо там сказали, що то не їхня пацієнтка, а було то чи то в липні, чи у серпні…
Чому до цього часу не поновили документи? Кажуть, бо монахині перебирають сміття і намагаються знайти їх серед тієї купи. З тої ж причини і сміття ще не вивезли.
Чому не оформили у соціальний заклад? Бо бабця підписала відмову. А чи є вона психічно дієздатною, аби приймати такі рішення, не знають, бо на це має бути рішення суду.
Чи намагалися його отримати? Так і лишилося таємницею. Навіть більше – мовляв, монахині ще намагаються на польській стороні знайти її родичів, бо бабця має те коріння, й відповідно – оформити опікунство.
«Ця жінка на обліку в соціальній службі і вони мають виконувати свої обов’язки, – наполягає Рикшинська. – Вони про неї знають і вже стільки часу нічого не роблять. Такого бути не може – це людина і до неї має бути ставлення, як до людини».
Після цього галасу працівники соцслужби заявили, що нині ж бабцю госпіталізують у лікарню. А сама ж Рикшиньска каже, що напише заяву і в міліцію, і до міського голови. Бо так це спустити з рук не можна.
«Репортер» слідкує за ситуацією, адже, можливо, причиною всього є не проста халатність.
Comments are closed.