У радянські часи своєрідною візитівкою Прикарпаття були дерев’яні інтер’єри офіційних будівель у так званому гуцульському стилі. меблевиків
Коли у 1980-х зводили масштабну споруду обкому партії (теперішню Білу хату на Грушевського, 21), особливу увагу приділяли внутрішньому оздобленню, яке мало передавати місцевий колорит.
Серед задіяних до роботи майстрів були чимало працівників франківської меблевої фабрики. Одній із бригад меблевиків доручили встановлення дерев’яних панелей у залах засідань.
Найбільше та найдовше вони працювали над інтер’єром теперішньої сесійної зали облради. Навіть сьогодні, 30 років потому, панелі мають свіжий вигляд і міцно тримаються. Втім, вони приховують певний сюрприз.
Читайте: Легенди Станиславова. Антоняк і Harley-Davidson
У цій бригаді працював такий собі пан Михайло (ім’я змінено з етичних міркувань), який поділився цікавими спогадами. Бригада відставала від графіка, праця була важка, на високих риштуваннях, начальство підганяло. Хлопці знімали стрес просто – алкоголем.
Незважаючи на те, що пік робіт співпав з горбачовською антиалкогольною кампанією, дістати склянку «чорнила» чи флєшку горівки особливої проблеми не становило.
Натомість, виникли інші труднощі – як ці пляшки непомітно пронести на роботу та як їх потім винести. Постачання налагодили із дотриманням усіх правил конспірації, а ось з виносом особливо не заморочувалися. Порожні пляшки вирішили тимчасово складати за дерев’яними панелями стелі, допоки не випаде нагода здати склотару на пункт прийому. Втім, ця нагода так і не випала…
Читайте: Легенди скельного монастиря у Розгірче – що ховається за 110 км від Франківська
Незабаром проект завершили, уклали останню панель, а склотару тихенько зашили у стелі. Цікаво, чи пляшки досі там? Аби у цьому переконатись, треба все здерти. Однак, висока якість інтер’єрних робіт та «вічна класика» дерев’яного оздоблення ще довго залишать цю таємницю нерозкритою. Важко навіть уявити, які б шедеври могли створити талановиті меблеві майстри, працюй вони на тверезу голову.
