На щойно приєднаній до СРСР Галичині, звісно, бракувало радянських вчителів. Тому у березні 1940 року створили Станіславський Учительський інститут, який став першим вишем у місті.
У київських газетах відмінникам обіцяли стипендії від 150 до 250 рублів. Тоді це були пристойні гроші. На радянській Україні жилося сутужно, тому до свіжоспеченого ВНЗ хлинув потік східняків.
Новоприбулі студенти скуповували у станіславських крамницях усе, що можна, а потім відправляли додому великі пакунки. Зрозуміло, що ані місцевих звичаїв, ані історії Західної України вони не знали.
Галичанин Володимир Галюк вчився у групі, що на 70 % складалася зі східняків. Геометрію в них викладав росіянин Ушаков. У своїх спогадах Галюк пише, що «Ушаков говорив гарною українською мовою і був поінформований у курсі справ українського націоналізму. Він цікавився українською старовиною і часто під його наглядом студенти робили прогулянки по різних місцях області».
Одного ранку, коли студенти зайшли до аудиторії, то побачили, що хтось нашкрябав тризуби на партах і дошці. Ушаков мав там першу лекцію, і щойно побачив тризуб, одразу сказав: «Хлопці, ми будемо в біді». Втім, більшість студентів не зрозуміла, що то за знаки і звідки біда. Викладачу довелось прочитати їм довгу лекцію, під час якої багато хто вперше почув про українську символіку, ЗУНР, Січових стрільців, ОУН і т. д. Потім Ушаков попросив студентів зішкрябати тризуби ножем.
Дивно, але його ніхто не здав.
