Газета Соціум Фото

Спортом по війні. Коломийські атовці відкрили спортзал для побратимів (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Сюди коломийські атовці можуть приходити щодня й витісняти важкі думки не менш важкими гантелями і штангами. А можуть просто обговорити серед своїх якісь ідеї та проблеми.

Нещодавно у Коломиї відкрили ветерансь­кий простір та спортзал під назвою «14.5», пише “Репортер”.

Кого тут лиш нема

Зсередини підвального приміщення доноситься стукіт металу й дивні вигуки. У залі на різних тренажерах займаються п’ятеро чоловіків. Ще троє щось обговорюють.

Спортзал відкрили 21 лютого для атовців самі ж атовці. За назву вибрали цифри «14.5» – це діаметр набою до великокаліберного кулемета. Зал відкритий щодня з ранку й до вечора. Для атовців він безкоштовний.

Міська влада виділила приміщення та профінансувала ремонт. Атовці самі все розчищали, вигрібали, вивозили. Кажуть, певно, машин з десять. До відкриття спортзалу йшли два роки.

«Хто займається у залі? Та простіше сказати, з яких підрозділів нема, – говорить новоспечений директор Андрій Спіров. – Я з батальйону Кульчицького, син мій – з 10 окремої гірсько-штурмової. Он, ще один товариш з Кульчицького. Іване, ти звідки? Нацполіція? Михайло – окремий полк спецпризначення, Олег – полк «Миротворець».

Усі однакові

Нині тут просторе приміщення, попід стіною різні тренажери. Чи не на кожному зав’язаний якийсь оберіг – десь вервечка, десь браслети з синьо-жовтих стрічок.

У залі є велика роздягальня, душова. Кажуть, що згодом планують розширюватися, бо місце є. Хочуть зробити й масажний кабінет.

«О, в мене ліжко масажне без діла стоїть, то я привезу», – говорить Олег Венц. Він служив у полку «Миротворець». Нині з родиною мешкає за кордоном. Але часто приїздить і каже, першим ділом – сюди, до хлопців.

«Це велика справа. Такий ветеранський клуб важливий, – говорить Олег. – Якщо можу, підтримую морально, фізично чи матеріально. Хлопці вертаються звідти, їм башні рве за п’ять секунд через будь-яку дурницю. А тут є старші побратими, які можуть дати пораду, мовляв, спинися, ти не сам. Спорт – добра реабілітація».

Військові кажуть, що в Коломиї багато спортивних залів. І багато роблять знижки для учасників АТО.

«Але він туди не піде. Вони там почуваються не у своїй тарілці. А тут усі однакові», – каже Андрій Криштофович, один з місцевих ветеранів.

Сімейний підряд

Криштофович і Спіров служили в одному батальйоні. Нещодавно обидва стали дідусями – у них народилась онука.

«Ми, коли були на сході, я все жартував, мовляв, будеш мій сват, бо в тебе донька, а в мене син, – сміється Спіров. – Його то все злило. Ми ще тоді у Станиці Луганській були. А тут наші діти почали зустрічатися, потім одружилися. Андрій був командиром мого підрозділу, а тепер ще й сват».

«Сімейний підряд у нас тут такий», – сміються чоловіки.

Військовий з Калущини Микола Левкун став “людиною тижня” за версією “Репортера”

Син Андрія Спірова – Олексій, служив у «десятці», був поранений.

Цікаво, що всі тренажери у залі – робив його директор. Спіров сам зварював, обшивав шкірою. Все у червоно-чорних кольорах.

Каже, багато хлопців з АТО після бронежилетів повертаються з травмованими спинами. Тому він спеціальні тренажери, аби можна було займатися без шкоди. Бо ж у самого – дві спинні грижі.

Ще розповідає, коли був на передовій, то навіть там робив тренажери з усього, що під руку потрапляло.

«Там потрібно було займатися, аби мізками не їхати, бо постійно стріляли, – розказує Спіров. – А спорт трошки те все розбавляв».

Хто раз помирав, вдруге не дасться. Атовець з Франківська змагається за участь у ветеранських Іграх

Дубочки для добровольців

«Ми лиш відкрилися й можливо, що будемо організовувати якісь змагання. Ну, у нас он є один, що вже може їхати на змагання», – Андрій Криштафович показує на Івана Голдищука. Чоловік у чудовій формі.

Іван приходить сюди через день після роботи. Розказує, що мав три ротації на схід, стояли на блокпостах.

До слова, цієї суботи, 14 березня, у Коломиї будуть проводити День добровольця. Буде забіг на три і 15 кілометрів. Також цього дня висаджуватимуть дерева на Алеї добровольців у міському парку. Минулого року, розповідають чоловіки, висадили 60 дубочків. Не прийнявся лише один.

«Якщо цей зал хоч одну людину витягне від якихось дурних думок і вчинків, то я вважаю, що ми вже багато зробили», – говорить Андрій Криштафович.

«Зібрати атовців в одному місці – це вже велика робота. Їх раз на місяць тяжко зібрати, – посміхається керівник місцевого цент­ру допомоги учасникам АТО Михайло Кушнірук. – Кожен зайнятий своїм. А тепер ми їх бачимо чи не щодня».

Кушнірук пішов добровольцем навесні 2015 року в третій окремий полк спецпризначення.

Нескорені не програють. Двоє прикарпатських атовців змагатимуться за участь у ветеранських Іграх у Сіднеї

Бізнес-план

Приходять займатися і жінки. «От, дівчата з соцзабезу двічі на тиждень тренуються, – додає Кушнірук. – Якраз ті, хто працює з атовцями. Зробили спеціально, аби була нормальна комунікація. Хлопці туди до них часто приходять заряджені емоційно, сваряться. А тут, коли одні з одними поспілкуються в іншій атмосфері, то і вони інші, і хлопці інші».

У зал приходять і діти атовців. Тренуються групами та окремо.

«Так через дітей ми хочемо витягнути сюди й батьків, аби дитина прийшла і сказала, а ну, тату, пішли, – кажуть ветерани. – Це спортивне виховання, характер. Діти не будуть рости баламутами. Вони тут будуть чути й бачити правильні речі».

У ветеранському просторі планують проводити і лекції на тему спорту. Запрошувати чемпіонів, майстрів спорту з різних видів, аби поділилися досвідом, порадами. Це буде корисно як і хлопцям, так і мотивуватиме дітей.

Ще один важливий аспект, над чим працюють у цьому ветеранському просторі, – як побратимам відкрити власну справу.

«Тут народилася ідея, аби самим робити тренажери, – говорить Андрій Спіров. – Зараз сидимо, думаємо, як втілити її в життя й долучити до роботи інших ветеранів».

Авторка: Світлана Лелик
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.