Минулої неділі на Вічевому майдані Городенки замайоріли синьо-жовті прапори. Написи – Маріуполь, Кривий Ріг, Нововолинськ, Мукачеве – загалом 74 стяги. За кожним із них – людські долі, мужність, боротьба за державу. Людські думки та молитви ініціатор акції Катерина Валевська планує послати до Бога з найвищої точки України – Говерли. Оптимізму цієї жінки можна позаздрити.
Ця акція – продовження Всеукраїнської Ходи Миру, що її з 14 вересня організувала киянка Валевська. Розпочала з Майдану, пройшла, проїхала всю Україну. Останні пункти – Надвірна і Яремче, де в одному із санаторіїв зберуться посланці з усіх регіонів. Житлом посприяла обласна влада.
Валевська називає своїх помічників-активістів ліхтариками:
«Я якось вирізняю їх у тому середовищі, куди приїжджаю. Такими в Городенці виступили активісти районного штабу Правого сектору. Городенка для мене особлива тим, що звідси родом загиблий у зоні АТО Василь Білик, з яким пройшли пліч-о-пліч весь Майдан».
Катерина Валевська – колишня вчителька російської, власниця столичного модельного агентства. На Майдан прийшла 13 грудня 2013-го, коли київські матері ходили з іконами перед беркутівцями з надією відвернути лихо. Потім примкнула до Жіночої сотні. Вже тоді родина стала називати її фашисткою. Сестра з племінницею мешкають у Криму, прийняли російське громадянство. Мама та колишній чоловік-регіонал – у Первомайську на Миколаївщині, намагалися перетягти на свій бік і сина Артема. Власне, він єдиний нині спілкується з мамою. Принаймні на її вітання «Слава Україні!» тепер відповідає «Героям слава!».
Крім об’єднання України, акція з прапорами має на меті й гідно вшанувати загиблих на Майдані та в зоні АТО бійців. Активістка возить із собою старовинну ікону, вишитий рушник, на якому збереглися відбитки «лап беркутні», які намагалися вирвати цей рушник у неї під час Революції Гідності. Усі сувеніри, зібрані під час цієї ходи, волонтерка планує помістити в музей у Києві.
«Коли я пройшла Майдан, коли бачила, як по 20-30 бійців привозять загиблими й пораненими із зони АТО, а я їх знала живими й неушкодженими, то зрозуміла, що не щадитиму себе заради перемоги, – каже Валевська. – І на людей тепер дивлюся через призму їхнього ставлення до нинішніх подій. Думала, тут на Заході люди патріотичніші. Натомість усі живуть своїм життям: хтось тягне ялинку додому, провадить ремонти. Є лише жменька активістів, небайдужих до війни. Маю надію на тих ліхтариків, які розтоплять лід байдужості. Вони послані Богом, від міста до міста нестимуть іскорку любові та єдності. Якщо Бог нас поведе, якщо так треба, то всі двері відкриються!».
Сотий прапор із побажаннями єдності піднімуть на Говерлу на Різдво, щоб донести до Бога думки українців.
