Ця поштівка не підписана, і це доволі дивно для пунктуальних австрійців. Але не треба бути великим краєзнавцем, аби здогадатись, що це якась адмінбудівля. Отже, то є цісарсько-королівська скарбова дирекція (finanzdirektion) – серйозна фірма, яка виконувала функції сучасних держказначейства та фіскальної служби, пише Репортер.
До власного дому дирекції ще довелося потинятись «по квартирах». Від 1896 року вона орендувала величезний будинок у підприємця Іммердауера на теперішній Франка, 19, де нині школа № 5.
У жовтні 1909-го міністерство фінансів Австро-Угорщини придбало в якогось Закревського незабудовану ділянку на вулиці 3 Мая (Грушевського). Проект нової фінансової дирекції був виконаний у майстерні львівського архітектора Францішка Сковрона. Він служив у МВС і це позначилось на його творчості. Вершинами таланту Сковрона вважаються «Палаци справедливості» у Львові (19-й корпус Політехніки) та Чернівцях (нині там ОДА). У Станиславові митець перед тим спорудив будівлю окружного суду, яку нині ділять СБУ та УМВС.
Сковрону Мінфін доручив обрати й будівельну фірму. У конкурсі перемогла «Станіславська будівельна спілка». Наглядати за роботами призначили місцевого архітектора Тадеуша Ковальського.
Сьогодні нікого не здивуєш швидкими темпами спорудження кам’яниць. За Австрії теж не тягнули вола. Роботи розпочалися навесні 1911 року, а вже 1 листопада 1912-го фінансова дирекція вселилась у нове приміщення.
Великий, Н-подібний у плані, багато декорований ліпниною будинок у стилі необароко одразу став прикрасою вулиці 3 Мая (Грушевського, 31). Оригінальним є вирішення касового залу на першому поверсі з верхнім природним освітленням. Нині тут конференц-зал. Чисельні кабінети скарбової дирекції зайняли різноманітні канцелярії, митна управа, податкова управа, скарбова варта.
Перша світова, яка прокотилася крізь Станиславів, на щастя, не зачепила цієї споруди. За часів Другої Речі Посполитої будинок позбувся австрійського орла на фасаді, але призначення не змінив. Тут містилися Перше й Друге фінансові управління, які обслуговували різні території. Грошей вони нікому не давали – займалися нараховуванням і стягуванням податків з населення, промислових і торгових підприємств.
Деякі чиновники навіть мешкали поблизу своїх кабінетів. Перед приходом совітів у будинку було сім службових квартир. Скоріш за все належали вони не простим клеркам.
У 1929 році поляки оцінили кам’яницю у 677 183 злотих – понад 4500 середніх зарплат (приблизно 150 злотих).
Після війни чиновників у коридорах побільшало. Тут розташувалися такі поважні організації, як міська рада, виконком, а також міський комітет компартії України, який насправді був повновладним господарем Івано-Франківська.
Апаратники з’їхали у 1987 році. З 1989-го й донині у колишній фінансовій дирекції господарює Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва імені академіка Петра Пастернака.
І лісівники, і партійне керівництво добре дбали про будинок, тож виглядає він на всі 100 %. Хоча, якщо бути прискіпливим, невеличкі втрати таки є. Насамперед кам’яниця позбулася ліхтаря, що прикрашав шпиль на куполі. Також зверніть увагу на браму ліворуч від споруди. За Австрії її створи були значно вищими й над ними відчутно попрацювали ковалі. Теперішні ворота – це нашвидкуруч зварена радянська штамповка.
І ще один нюанс. Століття тому фотограф знимкував дирекцію влітку. Нині зазняти її можна лише у холодну пору року. Дерева на тротуарі виросли й настільки затулили споруду, що для фотосесії довелося чекати зими.
