Газета Люди Фото

Громада на кордоні. Як франківці у рожевих водах плавали (ФОТО, ВІДЕО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Маленьке село Григорівка, що на краю Херсонщини, – ворота у маловідомі, дикі, солоні й яскраво-рожеві місця. Сюди приїздить чимало людей, аби відпочити, оздоровитися лікувальними грязями й водами Лемурійського озера. Аналогів якого – немає у світі.

«Репортер» продовжує відкривати Південь.

«Лігво» сепаратистів

«Ми колись були глибинка, а зараз – початок України», – говорить Сергій Кліщевський, голова Присиваської ОТГ. Він зустрічає гостей біля Народного дому в селі Григорівці.

Саме воно є центром об’єднаної громади. До складу Присиваської ОТГ входять ще чотири села – Павлівка, Строганівка, Нововолодимирівка та Іванівка. Усі вони розташовані навколо озера Сиваш, тому й така назва – Присиваська.

Громада межує з окупованим Кримом, через Сиваш навпростець – десь 10 км.

«Минулого року приїздили колеги з ОТГ Львівщини й Тернопільщини, такі налякані були, мовляв, їдуть в лігво сепаратистів, – сміється Кліщевський. – Думали, що тут лише російською розмовляють. А якраз співпало, що наші школярі проводили флешмоб – усі в вишиванках, співають українських пісень… То вони вийшли з автобуса і трохи розслабилися».

Херсон у димці минулих часів. Як франківці своїх шукали (ФОТО)

Коли почалася анексія Криму, то в селі було багато військових, техніки. Але нині все тихо.

За словами війта, селяни втратили багато родинних зв’язків з Кримом, а також економічних, бо було багато фермерів, які продавали туди свою продукцію.

Молодь повертається

Нині мешканці ОТГ знаходять себе в туризмі й цим розвивають громаду. За словами Кліщевського, нині у Григорівці є приблизно сотня садиб, які приймають туристів з усієї України та з-за кордону. Наприклад, їде багато німців. Навіщо? За 4 км від Григорівки є лікувальне Лемурійське озеро, але про нього пізніше.

За словами війта, на початках було складно, бо три села у громаді польські й завжди були закритими – до чужих тут ставилися з пересторогою. У Григорівці теж.

«Зараз традиції змінюються, – говорить Сергій Кліщевський. – Уже пішло змагання між дворами. Ремонтують, висаджують квіти. Якщо перші садиби, то були бабусі, то зараз – молодь, вони реставрують старі будинки, будують басейни. Чотири роки тому в нас одна вулиця була взагалі мертва, а нині – садиба на садибі, рух, життя!».

Каже, два роки тому почали розкручувати й рекламувати сусіднє село Іванівку. Воно теж розташоване на березі Сивашу, а неподалік коса, Іванівське море.

Дачі, плавні і таксі. Франківці дісталися до Херсона і захопились назавжди (ФОТО)

«А у Строганівці є місця, де ростуть соляні кристали, – розповідає війт. – В Іванівці з рік тому хату продавали за 15 тисяч, і то треба було ще знайти купців. А буквально на днях домовились за продаж хати за 120 тисяч!»

За словами Кліщевського, раніше з Григорівки та інших сил громади люди тікали, був масовий відтік, багато закинутих дворів, хати розбиралися. Зараз усе помінялося. Минулого року вперше мали плюс 17 людей, цьогоріч додалося сім першокласників – добре, що парти закупили із запасом.

«Нині близько 50 сімей щороку шукають тут житло, аби переїхати, а вже не дуже й купиш, – хвалиться Кліщевський. – Цьогоріч придбали два будинки, минулого року – один. Люди з Києва, з Херсону. Закинуті хати ремонтують і переобладнують під садиби для туристів. Ціна за місце – від 100 до 250 грн за добу. Майже все вже замовлене до кінця сезону».

У Григорівці навіть почали будувати комунальний котедж для туристів. За словами, війта, якщо кілька років тому молодь виїздила з села, то нині повертається, бо з’явилася робота, люди побачили перспективу. Наприклад, у сільраді 50 % працівників – молодь.

«Ми на керівні посади з міста не беремо, – каже голова ОТГ. – Переїздиш, оселяєшся – працюєш. Також у селі орендують житло будівельники, які працюють на спорудженні вітрових електростанцій. Якраз почалась друга фаза будівництва – 68 вітряків. 12 уже побудували. Там працює і багато місцевих».

Європа гуде про грязь

І найголовніша принада Присиваської ОТГ – Лемурійське озеро, яке ще називають Рожевим. Вважається, що це залишки доісторичного Лемурійського моря.

Базар, який ніколи не спить. Франківці побували на найбільшому ринку в Україні (ФОТО)

Зо два десятка людей – малі і старі плавають, як поплавки, у рожевих водах озера. Декому навіть вдається поспати. Отак, просто лежачи у воді, бо концентрація солі тут навіть більша, ніж у знаменитому Мертвому морі. А своїм рожевим кольором озеро завдячує місцевим одноклітинним водоростям, які під дією сонячних променів виробляють каротиноїди.

Чи не все про це місце знає Володимир Виговський. Його ще називають відкривачем озера. Чоловік тут щодня. Дивиться за порядком, спостерігає за людьми. Любить фотографувати їх в перші дні і після кількох днів купання в озері, аби показати результати зцілення.

Пан Володимир згадує, як у 2003 році його сюди на простирадлах принесли друзі. Каже, 80 % тіла було вкрито псоріазом. Було так погано, що вже писав заповіт.

«Про це місце мені випадково розказав один старий дідусь із Григорівки, – розповідає Виговський. – Коли людина хвора – всюди шукає порятунку. Привезли мене сюди. На четвертий день почав потрохи вставати, а через сім місяців – вилікувався. Тоді у мене з’явилася така віра, що я вже сім років займаюся вивченням цього місця».

До цього залучив і науковців із Одеси. Вони підтвердили, що вода і грязь з озера насичені хімічними елементами, які здатні лікувати.

«Ця грязюка – потужний імунний стимулятор, – із захопленням каже чоловік. – Ми звикли лікувати всі органи окремо, а грязь відновлює імунну систему загалом, а та вже долає всі болячки разом. Європа гуде про цю грязь! У Німеччині більше знають, ніж в Україні, там ці грязі сертифіковані».

Пані Анна та її чоловік Віктор приїхали з Хмельницького. Повністю намащуються чорною грязюкою. Жінка розказує, що в неї псоріатичний артрит.

«В Києві, у клініці сучасної ревматології, мені сказали, що я буду прикута до ліжка, – говорить пані Анна. – А я відважилася на такий крок – лікуватися нетрадиційною медициною. У 2017 році приїхала сюди. З того часу суглоби не болять, псоріазу немає і гормони вже не приймаю. Почуваюся добре. Якщо кілька років тому картоплю не могла почистити, то зараз можу танцювати. Зараз грязь висохне, я змиюся і побачите – я чиста. Псоріазу нема».

Вдома пані Анна продовжує лікування. Везе звідси відрами грязюку і мажеться через день. Каже, допомагає.

Проєкт «Свої» реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.