Медреформа в Україні триває вже два роки. За цей час ми вже знаємо, що треба укладати декларації з терапевтами і що «гроші йдуть за пацієнтом». Втім, дехто й досі не розібрався, у чому та реформа полягала, пише “Репортер“.
Цього року стартує другий етап змін у медицині: тепер добралися до лікарень і профільних лікарів. А що з того пацієнту?
Лікарні готуються
З 1 квітня 2020 року спеціалізовані медичні заклади мають фінансуватися з Національної служби охорони здоров’я України (НСЗУ). Принцип такий, як і з первинкою: чим більше людей звертається у лікарню, тим більше коштів на неї виділятимуть.
Підписувати договори з НСЗУ можуть як державні заклади (тепер – комунальні некомерційні підприємства), так і приватні лікарні. Процес уже пішов з початку лютого. За словами Мар’яни Возниці, директорки Західного міжрегіонального департаменту НСЗУ, очікується, що до кінця лютого всі заклади Івано-Франківської області вже укладуть договори. 74 % з них уже готові до контрактування.
Загалом на Прикарпатті мають увійти в реформу 63 заклади. Уже 95 % з них перетворилися на комунальні некомерційні підприємства, 97 % зареєстровані в електронній системі охорони здоров’я.
«Те, що 95 % закладів уже перетворені в КНП – це перший показник того, наскільки область добре розуміє реформу, – каже Мар’яна Возниця. – Тобто, на сьогодні люди мають великий запит на зміни, адже там, де все добре, реформа не відбувається».
Раніше гроші медзакладам йшли на ліжко-місце. Тепер усе залежатиме від хворого.
«Коли система налаштована на ліжко-місце, вона провокує, щоб це ліжко-місце було зайняте, – говорить директорка департаменту комунікацій НСЗУ Тетяна Бойко. – Наприклад, дослідження туберкульозних диспансерів показали, що як тільки кількість пацієнтів зростає, кількість днів їхнього перебування у закладі зменшується, і навпаки. Зараз у системі фінансування ключовою людиною стає пацієнт».
Як тепер доробитися до пенсії: ЄСВ, соцвиплати та мінімальний стаж
До того ж, за її словами, досі кошти розподіляли неефективно.
«Зараз лікування одного хворого в туберкульозному диспансері коштує державі 100 тис грн. При цьому лікування онкохворого – 19 тис грн. А онкологія – друга причина смертності українців, – каже Тетяна Бойко. – Перша ж причина – серцево-судинні захворювання, а до цього часу на інсульти й інфаркти виділяли менше 80 млн грн. До порівняння, на утримання туберкульозних диспансерів – приблизно 2 млрд».
Без направлення нікуди
Фінансування визначатиметься за Програмою медичних гарантій. Якщо коротко, то медзаклади укладатимуть договір з НСЗУ про надання певного пакету послуг. Ці послуги для населення будуть безкоштовними, адже за них платитиме Служба. Аби пакет підписали, заклад повинен мати відповідне обладнання й кадри.
Звісно, до безкоштовних послуг належить первинна та екстренна медична допомога. Також реформа стосується лікування в амбулаторних умовах: малі хірургічні втручання, планова стоматологічна допомога дітям до 16 років або термінова – дорослим, рання діагностика новоутворень, екстракорпоральний гемодіаліз. Крім того, йдеться про лікування у стаціонарі: хірургічна допомога з гінекології, нейрохірургії, онкології, офтальмології тощо, а також медична допомога з гастроенетерології, ендокринології, наркології, ревматології, лікування інфекційних хвороб, допомога при пологах та передчасно народженим або народженим хворими… Ще окремо виділяють допомогу при інсультах та інфарктах, хіміотерапію, психіатричну допомогу, лікування туберкульозу, ВІЛ, паліативну медичну допомогу та реабілітацію.
НСЗУ не буде контрактувати будинки дитини, станції переливання крові та центри здоров’я.
«У нас зараз є 27 пакетів послуг, за якими ми будемо контрактувати медзаклади, – пояснює Тетяна Бойко. – Серед них є пріоритетні: лікування інфаркту та інсульту, допомога при пологах, складна неонатальна допомога та діагностика онкозахворювань. За цими напрямами НСЗУ буде сплачувати підвищений тариф».
Щоб скористатися безоплатною медичною допомогою, умова незмінна – декларація з сімейним лікарем, терапевтом чи педіатром. Без декларації пацієнт безкоштовно зможе отримати лише екстренну допомогу.
«Коли людина укладає декларацію, ми бачимо в системі, що є такий пацієнт, якому надається послуга, і сплачуємо кошти лікарю, який цю послугу надав, – розповідає Бойко. – Щоб звернутися на наступний рівень допомоги, треба мати електронне направлення. Його може дати лікар первинної ланки чи вузькопрофільний фахівець. Так ми бачимо в системі, на яку процедуру направили пацієнта і скільки коштів за нього сплатити».
Якщо ж хтось вирішить без направлення зробити, наприклад, УЗД, рентген чи гастроскопію, доведеться платити – будуть офіційні тарифи. Наприклад, у Франківську їх затвердила міськрада і вони майже однакові для різних закладів.
Вартість медичних послуг у франківських поліклініках з 1 квітня (ПЕРЕЛІК)
Гнучким буде легше
Постановою Кабміну на Прикарпатті визначили дев’ять опорних медичних закладів. Перші чотири – це лікарні інтенсивного лікування другого рівня, тобто ті, які можуть обслуговувати не менше 220 тис людей на рік. Туди увійшли обласна клінічна лікарня та центральна міська клінічна лікарня у Франківську, Коломийська й Калуська центральні районні лікарні.
«До нас мають йти пацієнти, яких ми називали ургентними, які мають серйозну патологію, важкі випадки, – пояснює заступник головного лікаря центральної міської лікарні Івано-Франківська Володимир Вовчук. – Це основні напрями, де питанням стоїть не здоров’я, а життя: інсульти, інфаркти, хірургія, кардіологія. У цих випадках пацієнти потребують цілодобового нагляду».
Наступні п’ять – це лікарні інтенсивного лікування першого рівня – ті, що можуть обслуговувати не менше 120 тис пацієнтів: Городенківська, Косівська, Надвірнянська та Долинська центральні районні лікарні й Бурштинська міська.
«Ми вже пройшли процеси автономізації та комп’ютеризації лікарні, отримали ліцензію на медичну працю, провели навчання з персоналом, – каже директор КНП «Косівська центральна районна лікарня» Дмитро Микитюк. – У нас разом і первинка, і вторинка, тому це трохи легше. Плануємо підписати 15 пакетів послуг. Якщо у нас буде сучасне обладнання, фахівці, сервіс, то хворі до нас підуть. А проблеми будемо вирішувати вже в процесі».
У франківській центральній міській лікарні планують підписати 20-22 пакети послуг із 27. Практично все, крім випадків вузької спеціалізації, які лікарня надати не може. До підписання договору з НСЗУ готові, лише чекають на підтвердження ліцензії, бо міністерство не встигає їх видавати.
«Тепер у нас буде можливість наростити потік пацієнтів, за яких НСЗУ буде платити більше, – говорить Володимир Вовчук. – Від цього, сподіваємось, наш бюджет буде збільшуватися. Крім того, хочемо підписати пакет паліативної допомоги, а також реабілітації, який раніше не оплачувався. Це сотні пацієнтів, які приходять за консультаціями, – тепер за них платитимуть».
Щоб виживати в умовах реформи, медзаклади повинні бути гнучкими і змінюватися. У франківській міській лікарні поки що сильних скорочень не планують, хоч деякі посади, можливо, зникнуть.
«Ми добираємо спеціалістів на напрямки, де, як прогнозуємо, буде потік пацієнтів і грошей, – каже Вовчук. – Якщо будемо розвиватися як лікарня другого – інтенсивного – рівня, у нас буде збільшуватися потік хворих хірургічного профілю, то, можливо, планове лікування буде трохи згортатися – передаватись іншій лікарні. Тож в одному місці посади доведеться скоротити, а в іншому – додати. Хто здатний змінюватися і перевчатися, той залишиться».
Без черг і шприців
У поліклініках – усе як було: втомлені люди в коридорах чекають на прийом. Скаржаться на владу й життя, але кажуть, що зміни помітили.
«Добре, що зараз є запис на ті години, які тобі зручні, вже не стоять тут черги зранку, – говорить франківчанка Марія Гурик. – Бо я колись о сьомій годині виходила, щоб узяти талончик. Ще б гроші були на ліки…».
Жінки під кабінетом розповідають, що черги справді стали менші – хоч завжди є люди, які хочуть проскочити без запису. Але розповідають і про мінуси.
«Важко потрапити до профільних спеціалістів, – каже пані Лариса (прізвища просила не писати). – Донька мала йти до окуліста, то записали аж через кілька тижнів, і з травматологом те саме. Надіємось, що реформа добереться і до них».
«Добре, що є попередній запис і те, що багато питань можна узгодити з лікарем по телефону, – розповідає Ірина Микицей. – Але, якщо треба здати кров, то шприц треба купити, а, згідно з реформою, поліклініки повинні бути цим забезпечені. А коли здавала біохімічний аналіз, то в поліклініці не було реактивів – довелося йти у приватну лабораторію. Тому маю сумніви, що на другому етапі реформи людям світить щось добре».
Тож, щоб усе працювало, гарних ідей у Києві мало – треба, щоб заклади на місцях були готові мінятися. Адже закони ринку прості – виживає кращий. Аби лиш пацієнтам було з кого вибирати.
Авторка: Ольга Романська
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.