“Порт Франківськ” – волонтерська ініціатива, яка виросла із прагнення кількох друзів допомагати війську. Від бажання робити хоча б щось вони розвинулися в офіційно зареєстрований благодійний фонд, якому довіряють і благодійники, і військові. Наразі фонд “Порт Франківськ” закрив запитів на понад 30 мільйонів і продовжує працювати. Адже хлопці розуміють – війна триває, роботи вистачить на всіх.
Останнім часом про них найбільше говорять як про локальний цех зі збірки FPV-дронів. Репортер познайомився з трьома з дев‘яти співзасновників, аби розповісти більше.
Це все на роки
До повномасштабного вторгнення Олексій Мельничук займався культурним менеджментом. Зокрема, як член промо-групи Detali, що організовує у Франківську вечірки електронної музики та сучасного мистецтва. А з товаришем Миколою Ільківим заснував серію концертів панку та важкої музики “Потужняк”. Каже, ніколи б не подумав, що буде займатися ще й благодійним фондом на допомогу війську. Хоча очікував, що рано чи пізно велика війна таки прийде.
Березень 2014 року я пережив дуже важко, моя війна почалася ще тоді. Я виріс біля мами-історикині, був активним учасником спільноти панк-рок сцени. Тому добре знав, що таке Росія, їхні внутрішні політичні процеси, – розповідає Олексій. – Я слідкував за тим, як Путін закручує гайки. Мої знайомі в Білорусі, в Росії почали потрапляти в тюрми, в СІЗО. Знав, що людей вбивали на вулицях при затриманні. І коли росіяни допомогли Лукашенку придушити протести, я вже розумів, що щось наближається. Мені здавалося, що у перші дні повномасштабного вторгнення ми залишимося без електроенергії, без зв’язку, але чудом це все переживемо.
Прокинувшись від вибухів 24 лютого Олексій та ще вісім його друзів домовилися про зустріч, аби подумати, що робити далі. Це були Дмитро Бойчук, Роман Капій, Олексій Мельничук, Станіслав Масловський, Олесь Зазулін, Денис Кругляков та ще двоє, які наразі служать, тож їх імен та прізвищ не називають. Усі – з різних сфер: музика, технології, бізнес. Але тоді їх об‘єднало бажання діяти. Згодом до них приєднався і Тарас Корпанюк.
За вихідні частина з нас встигла наробити “коктейлів Молотова”. Але дуже швидко зрозуміли, наскільки це некорисне заняття, – розповідає Олексій. – Засновник агенції продуктового дизайну Hexagon Agency Дмитро Бойчук запропонував об‘єднатися в команду, і ми всі почали активно волонтерити. Хтось взявся за пошук грошей, хтось шукав, що купити або де.
З лютого 2022 року діяльність їхньої ініціативної групи переросла в офіційну волонтерську організацію. У травні минулого року хлопці зареєстрували благодійний фонд “Порт Франківськ”. Назву запозичили з есею письменника Тараса Прохаська, де він описує Івано-Франківськ як “найпевніший порт і форт на березі Покуття”.
Олексій каже, нині є багато ініціатив, які досі роблять усе на коліні. Але для масштабної роботи потрібна прозорість і відкритість. Бо ця війна – надовго, тож і допомагати треба буде ще роки.
Не зовсім виробництво
Благодійний фонд – це певна юридична формальність, яка була потрібна, щоб легалізуватись. Де факто – це банальна щоденна робота. Було б класно, якби її виконувало більше людей. Для цього не треба мати серйозної експертизи, – додає співзасновник фонду Роман Капій, який працює у сфері цифрового дизайну. – Ми всі займаємося абсолютно різними справами в житті й відповідно не можемо претендувати на функції таких фондів як “Повернись живим” чи фонду Притули, де інший рівень задач. Наша візія, місія – працювати з низовими запитами, які з певних причин не можуть дійти до великих фондів чи потрапити в їхні квоти.
Все почалося із запиту від 114 бригади тактичної авіації на кілька телефонів і планшетів.
Нині “Порт Франківськ” допомагає різним підрозділам – від 102 бригади тероборони до Головного управління розвідки.
Переважно збирають гроші на закупівлю коштовних речей, яких в Україні знайти не просто: дрони, зарядні станції, пікапи, тепловізори.
Ми з самого початку зрозуміли, що наша історія – це допомагати тим, кому треба на вчора, і хто бере безпосередню участь у впливі на противника. Тобто, хто може або його фізично ліквідовувати, або робити йому перешкоди, щоб сповільнювати його дії, – говорить Олексій. – Перші три місяці на цій тривозі війни ми нон-стоп збирали гроші, купували та привозили необхідне. За три місяці зібрали 15 мільйонів. Станом на нині – майже 30.
За цей час хлопці добре налаштували усі процеси. Навчилися замовляти дрони, купувати автівки у перевірених контактів й за хорошими цінами. Мають своїх людей за кордоном, які допомагають купувати і передавати в Україну все необхідне. Є дружня СТО, яка швидко і недорого готує автівки для військових.
У 2023 році у фонді “Порт Франківськ” взялися забезпечувати бойові підрозділи FPV-дронами.
Роман Капій, відповідальний за цей напрям, каже, коли з’явився попит, вони, як і багато інших ініціатив в Україні, просто відреагували на нього.
Можу провести аналогію з бронежилетами на початку війни. Коли світовий ринок не зміг впоратися з таким шаленим попитом на бронежилети, з’явилося багато гаражних цехів, які виробляли їх зі сталі Hardox, наприклад, – говорить Роман Капій. – Згодом глобальний ринок адаптувався до нових потреб, зміг відповідати цьому попиту. Відповідно, потреба таких виробництв просто відпала.
Тож коли з’явився попит на FPV-дрони, засновники фонду “Порт Франківськ” вирішили їх збирати з елементів, які доступні широкому загалу на китайських платформах Aliexpress чи Alibababa.
Питання було, чи ця збірка буде відбуватись в Китаї, чи у франківських гаражах. І коли ми купуємо деталі в Китаї та збираємо їх тут, і коли купуємо зібраний дрон та дещо доробляємо, імпортозаміщення не відбувається, – розповідає Роман Капій.
Коли від військових з‘явився запит на дрони, товариш фонду Володимир Кубан, який, володіє технічною експертизою, запропонував зібрати перші тестові взірці власним коштом. Вони показали непогані результати на тестувальних вильотах, тож у фонді “Порт Франківськ” вирішили масштабувати цей досвід.
Дрони для операторів
У травні 2023 року хлопці зібрали першу партію із 70 FPV-дронів. Її розділили на сім частин і надіслали в різні підрозділи. Олексій каже, їхня ідея – співпрацювати з безпосередніми операторами. І головний аргумент для такої співпраці – ефективна робота зі знищення ворога.
Згодом хлопці зрозуміли, що є вигідніші й дешевші способи, аніж збирати дрон з нуля. Натомість знайшли китайського виробника, який поставляє їм на 99% готовий дрон, в якому залишається замінити лише одну деталь, ще одну додати й облітати виріб на полігоні.
Нині “Порт Франківськ” має ціль зібрати 500 000 грн на 30 FPV-дронів для 108 батальйону 10 бригади “Едельвейс”.
Підтримав збір Франківський півмарафон, який відбудеться 8 жовтня. Усі внески, зібрані з реєстрації на благодійні дистанції, передадуть фонду “Порт Франківськ”. Одна з дистанцій присвячена засновнику півмарафону Сергію Караванцю – захиснику, який зник безвісти 9 травня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Залучати кошти й розвиватися
Хлопці кажуть, нині збирати гроші на діяльність фонду – непросто. І пересічні люди, і бізнес донатять менше. У фонді роботу з меценатами веде Тарас Корпанюк. Він працює у сфері продаж B2B, коли бізнес продає свій продукт або послугу іншому бізнесу, а не кінцевому споживачу. Тож знає, як шукати контакт з партнерами.
Часто це про індивідуальні звіти, на яких базується довіра, взаємопідтримка. Інколи ми допомагаємо бізнесу щось купляти і збирати для військових напряму. Бо ми, як фонд, зацікавлені в тому, щоб у першу чергу помагати ЗСУ, навіть якщо це не йде у нашу звітність, – розповідає Тарас. – Наприклад, якщо вони хочуть допомогти якомусь підрозділу, ми можемо допомогти, бо маємо різні контакти, знаємо магазини по Європі, можемо брати дешевше. І при цьому ми все робимо як волонтери – без додаткових адміністративних витрат.
Нині Тарас Корпанюк продовжує пошук партнерів для тривалої співпраці, зокрема й серед місцевого бізнесу.
Найчастіше бізнес до нас приводять саме особисті зв’язки. Серед наших партнерів навіть бізнеси з Америки, наприклад, окуляри Hetmans – у них двоє працівників воює, один з них артилерист у коломийській “десятці”, – говорить Тарас. – Мені приємно будувати такі взаємовідносини, бо це донат, який на 100% піде на передову. Якщо в бізнесу є ті, кому вони хочуть помогти, то ми можемо бути для них фасилітатором, бо від цього залежить життя людей.
У напрямку зі складання дронів Тарас не лише звітує бізнесу про придбані за їхні внески дрони, а й збирає подяки чи звітні відео від підрозділів, що їх отримали.
Я обклеюю дрончики, які були оплачені їхнім коштом, стікерами з логотипами, фотографую, скидаю фото. Це така дрібничка, але їм приємно і плюс теж певна форма індивідуальної звітності. Бізнесу також важливо, аби була прозорість, – пояснює Тарас.
Ми зрозуміли, що потрібно ставати фондом, який можна відкрито піарити й відповідно залучати кошти великих бізнесів. Люди, звісно, допомагають, але велика допомога йде від бізнес-сектору. Ця війна триватиме вже до кінця наших днів, просто питання в якому масштабі. Нам точно треба готуватися до того, що це надовго. І відповідно фонд має розвиватися, – додає Олексій Мельничук.
Допомагати війську будь-яким чином
Збирають гроші для фонду і проводячи концерти, кількість і масштаб яких через вторгнення значно зменшилися. З початку вторгнення Олексій Мельничук з Миколою Ільківим провели два благодійні “Потужняки”, на яких зібрали загалом близько 110 тис грн для фонду “Порт Франківськ”.
“Потужняк” дає мені ресурс жити в продуктивному стані. Мені подобається, коли люди збираються в одному місці заради музики, яка їм подобається, і в доброму гуморі проводять час. Франківську нині цього не вистачає, – каже Олексій. – Є в місті якийсь такий суспільний консенсус щодо культурного життя – не проводити щось розважального штибу. Відповідно навіть на якомусь особистісному рівні складніше братися за організацію таких подій, адже соціум скоріш не схвалює їх, аніж схвалює. Принаймні, так відчуваю.
Зокрема, організувати щось спонтанно – неможливо. Масовий захід будь-якого розміру потрібно погоджувати через Раду оборони, орган при облдержадміністрації. Погодження запиту триває орієнтовно два тижні.
У травні цього року “Потужняк” організували в пам’ять про митця і музиканта з Франківська Юрка Стецика, який загинув 28 грудня 2022 року поблизу Гуляйполя. Усі виконавці виступили без гонорарів. На концерті зібрали 70 тис грн.
Панк-музика завжди для мене була музикою інтелігенції, політичних ідей, їхньої декларації. Зараз на часі допомагати війську будь-яким чином. І якщо можна зібрати на концерті 70 тисяч, то його треба робити, – говорить Олексій Мельничук. Нині вони з Миколою Ільківим вже готують наступний “Потужняк”.
Три музичні події з лютого 2022 року провела і промо-група Detali. З них теж передали фонду близько 100 тис грн. Втім, Олексій каже, що таких подій хотілося б проводити більше. Зокрема Detali, які працюють у Франківську з 2017 року, перед вторгненням були на хвилі популярності. Їхні події збирали до тисячі відвідувачів і мали загальноукраїнську аудиторію. Тож їм хочеться принаймні зберегти те, що напрацювали з 2017 року.
Наразі ж активність культурного сектору у Франківську значно знизилася. Хоча водночас у Львові та Києві, Харкові, Дніпрі навпаки, зросла – відбувається безліч масштабних концертів, на яких збирають значні суми для армії.
У моїй інформаційній бульбашці домінує відчуття, що усе, що не стосується війни, це – пилюка, це майже не має значення. Нічого не може зрівнятися з тим, що гинуть найкращі люди. І все, що відбувається в культурі, в політиці, в бізнесі не має реально такого значення. Хотілося б, щоби про це пам’ятали частіше і більше вкладали зусиль в те, щоб було врятовано більше людей, – каже Олексій Мельничук.
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.