У неділю, 3 грудня, в Івано-Франківську вже втретє дружини військових та полеглих захисників проводять автопробіг вулицями міста, аби нагадати про вдячність і підтримку воїнам за захист країни. Цього року в автопробігу взяли участь 18 автівок, пише Репортер.
Як повідомила співорганізаторка автопробігу, керівниця ГО «Дружина воїна» Тетяна Фреїшин, цьогоріч автівок, що беруть участь у пробігу менше, але учасниць — більше. Загалом — близько 50 учасниць.
До нас долучилися жінки, які не мають автомобілів, але хочуть бути причетними до акції. Таким чином ми дякуємо нашим військовим. Незабаром ми будемо відзначати День збройних сил України, день наших відважних воїнів, які боронять нас від окупантів. І ми їм дякуємо такою акцією, — сказала Тетяна Фреїшин. — Хочемо нагадати мешканцям міста, що найкраща подяка — це підтримка донатами зборів волонтерів на дрони, машини на будь-які засоби, які потрібні. Бо тільки так ми показуємо, що ми є міцним тилом, що ми – разом з нашим військом і всіляко їх підтримуємо.
Також учасниці автопробігу прагнуть допомогти закрити збір на авто для бійців з 54 ОМБР, де служить чоловік учасниці ГО «Дружина воїна» Ольги Павлюк.
Гроші збирають із серпня. Підтримати збір можна, перерахувавши гроші на банку.
Мій чоловік служить на Донецькому напрямку. Це вже другий автомобіль, на який ми збираємо гроші. Перший згорів після прильоту ракети. Потрібно зібрати 100 тисяч, зібрали лише 70. Авитівка вже є у Запоріжжі. Залишилося лише дозбирати 30 000 грн, аби заплатити за неї, — говорить Ольга Павлюк. — Машина хлопцям дуже потрібна для виконання бойових завдань, підвезення боєприпасів, навіть вивезення поранених.
Також перед автопробігом можна було придбати смаколик від членкинь ГО «Дружина воїна», аби підтримати збір грошей на авто.
Одна з учасниць автопробігу Галина Батюк, дружина полеглого захисника Сергія Батюка.
Потрібно постійно та усіма засобами нагадувати людям, що відбувається. Потрібно щодня пам‘ятати, яка ціна і потрібно щось робити, щоби ми закінчили цю війну якнайшвидше, — говорить Галина Батюк. — Мій чоловік пішов добровольцем 25 лютого. 28 червня минулого року він загинув із двома побратимами Максимом Руденком та Ігорем Ходаком на Запорізькому напрямку. Він був найкращим чоловіком і найкращим батьком трьох дітей. І хоч пройшло вже стільки часу, це неможливо пробачити й неможливо забути.
Читайте також: Вони загинули за Україну. Зв‘язківець Сергій Батюк
Акцією ми плануємо трохи розворушити мешканців і наші хлопці побачать, що ми не сидимо вдома, не плачемо і не нервуємося. Коли ми гуртом, ми легше переносимо ці переживання. Тому ми з дівчатами часто щось організовуємо, щоб бути разом, — каже Тетяна Фреїшин.
