ВСІ НОВИНИ

Минулого тижня у Києві відбулася знакова подія – презентація книги спогадів всесвітньо відомого економіста, засновника міжнародного інтелектуального форуму в Давосі, члена Римського клубу Богдана Гаврилишина «Залишаюсь українцем». Презентація була приурочена 85-літтю автора.

Якщо найближчим часом влада не допоможе з приміщенням міському Пенсійному фонду, франківцям доведеться зі своїми питаннями їздити по районах.

На Прикарпатті, як і по всій Україні, давно нікого не здивуєш продажем «лівого» алкоголю. Такі квартири називають точками, спиртне – розливухою. Тут можна придбати на винос півлітра розведеного спирту або прямо там «потягнути» 100 грамів із бутербродом. Факти відомі, адреси – теж. Сусіди плачуть і воюють, а результату – жодного. Невже на них дійсно нема управи?

Олександр, водій:— Мешкаю на вулиці Миколайчука, 19. У нашій квартирі немає газового лічильника. Гарячої води не буває місяцями. Натомість, у рахунках, які ми регулярно отримуємо від газовиків, є пункт «Підігрів гарячої води». Чому я маю платити за послугу, якої не отримую?Ігор Угриновський, заступник начальника «Теплокомуненерго»:— Ми воду не подаємо, відповідно нарахування споживачам не робимо. «Івано-Франківськгаз» якимось чином нараховує за підігрів води. Наскільки це правильно, важко сказати. Частина людей, які мають бойлери, підігрівають воду не газом, а світлом. Якщо споживач не користується гарячою водою, то ми йому нічого не нараховуємо. Якщо є лічильник, то нараховуємо виключно за його показниками. Якщо людина користується будинковим лічильником, то він теж фіксує тільки за фактом. І третій варіант: коли нема ні будинкового, ні квартирного лічильника, тоді інформація про споживання гарячої води поступає просто в центр нашого нарахування, відповідно нараховуємо за воду приблизно раз на два-три місяці. Якщо споживач має претензії стосовно цих нарахувань, тоді рекомендуємо поставити квартирний лічильник і користуватися водою тільки по факту споживання.

Цього разу «Репортер» відзначає іванофранківця Олександра Заславського – кмітливого та креативного мешканця та виборця. Чоловік забив на сполох, коли з початком опалювального сезону його будинок на вулиці Степана Бандери, 62, корпус 2 залишився без тепла. Що робити, куди звертатися? Звісно, до свого депутата-мажоритарника. Нехай допомагає виборцям. Олександр так і зробив.

«Я намагаюся завжди виключати воду, поки чищу зуби, – розповідає івано-франківець Володимир Павлів. – А ще сварюся з жінкою, коли та запускає пралку, наприклад, з одною парою шкарпеток та сорочкою». «Ніколи не мию посуд під проточною водою – набираю її у велику миску», – ділиться своєю маленькою жіночою хитрістю Олена Іванчук.

Днями у будівлі бібліотеки Івано-Франківського медуніверситету поміняли вікна – зі старих «рідних» на металопластикові. Начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин каже, що будівля ця є пам’яткою архітектури місцевого значення, й непогоджена з охоронними структурами заміна вікон була порушенням. Більше того – подібні порушення у нас всюди. А проблема в тому, що немає можливості стежити за кожним вікном, адже таких пам’яток у місті – не одна сотня.

Недавній страйк франківських перевізників завершився тим, що створили робочу групу, яка мала б вивчити їхній справжній фінансовий стан, збитки та рентабельність. Тричі робоча група працювала під головуванням заступника міського голови Миколи Саєвича. Вчетверте нараду зібрав мер Віктор Анушкевичус. Під час неї перевізники називали пільговий режим з 10 до 16 години «атракціонами» та «клоунадою». Переконували, що це дратує водіїв. Тому, на їхню думку, його треба відмінити.

Нещодавно голову обласної Молодіжної адміністрації Ганну Крисюк у Києві відзначили в номінації «Жінка ІІІ тисячоліття». Поки місто обговорює цю подію, вона готує наступні молодіжні заходи та проекти. Каже, вірить у те, що таким чином світ можна змінити на краще. То чим потішить молодіжка вже найближчим часом, і скільки коштує столична статуетка – у нашій розмові.

У селах після сільського голови та секретаря сільради, напевне, наступним по значущості представником влади є дільничний інспектор. До нього звертаються у випадку сімейних сварок, він має бути першим на місці подій, коли в селі стається будь-який злочин. «Репортер» поїздив селами Калущини з дільничним Володимиром Гриником і відчув цю роботу зсередини.

Гаряче повітря обпікає обличчя. Таке враження, що потрапила в сауну. Поступово звикаєш. В аеропорту Хургада немає жодного натяку на те, що прилетів в іншу країну, на інший континент. Навколо – повно українців, працівники аеропорту звертаються російською. Якби не пальми та темношкірі чоловіки у дивному довгому одязі – галабеях, то й не сказав би, що то Єгипет. От, назви вітрин «Марина» та «Ирина» чи не на кожній вулиці, серед ексклюзиву – «Єгипетскиє йолки палки»…

Кажуть, легка атлетика – то королева спорту. У довоєнному Станиславові спершу вона мала небагато прихильників, змагання відбувалися рідко. Та згодом місцеві спортсмени перемагали навіть на міжнародних турнірах.

Закінчується жовтень, у горах уже падав перший сніг. Водіям саме час готувати свої авто до зими. А це не тільки заміна літніх шин на зимові. «Репортер» дізнався про тонкощі цього процесу від відомого франківського спортсмена та автомайстра Володимира Бекеньова.

Є старий анекдот, де чоловік розповідає, що він ріс у настільки бідній родині, що якби народився дівчинкою, то йому нічим було би гратися. Сьогодні дітлахи розбалувані комп’ютерами, мобільниками, трансформерами та іншими цяцьками. А де було взяти іграшки станиславівській дітворі 100 років тому, та ще й під час війни? Але хто шукає, той знайде.

У селі Нивочин Богородчанського району відбулися обласні випробування мисливських собак по вольєрному кабану. Участь у доволі рідкісній нині події взяли 17 власників собак разом зі своїми улюбленцями.

Колишня франківчанка Наталя Лезі вже десять років живе в Ізраїлі, та час від часу приїздить додому. Цього разу вона вперше приїхала з чоловіком – Моті. Та яким було здивування подружжя, коли їх не пустили у нічний клуб «Пасажу Гартенбергів», бо почули чужу мову…