У неділю, 23 листопада, у Франківську відбулася акція «Єдині в надії» на підтримку полонених і безвісти зниклих захисників. На ній зібралися рідні військових та небайдужі франківці, щоб вкотре нагадати про тих, хто зараз не з нами.
Вони тримали в руках прапори з портретами своїх рідних та плакати із закликами боротися за їхнє повернення, пише Репортер.
В акції взяв участь і звільнений з полону Іван Сметанюк. Військовий служить у 36-й окремій бригаді морської піхоти з 2016 року. У 2022-му чоловік обороняв Маріуполь, звідки й потрапив у російський полон, де пробув два з половиною роки.
Після звільнення Іван Сметанюк повернувся на фронт. Нині ж проходить реабілітацію.
Військовий каже, у полоні перебував у повній інформаційній ізоляції.
Росіяни переконували його й побратимів, що Україна про них забула й що вони нікому не потрібні. Та після повернення додому вони побачили зовсім іншу реальність.
«Ми побачили, що люди нас чекають, що люди виходять на акції, підтримують, кричать, наголошують. Вони нагадують всьому світу про те, що дуже багато українців знаходиться в російських катівнях», — говорить Іван Сметанюк.
Захисник каже, хлопці й дівчата у російських тюрмах живуть надією на повернення і відчувають підтримку, навіть перебуваючи за тисячі кілометрів від дому. Він подякував учасникам акції та закликав їх продовжувати боротися за рідних.
«Я не можу забрати у вас кусочок болю, який ви відчуваєте зараз. Але я хочу всім подякувати за те, що ви зібралися тут і нагадуєте всьому світу, що в Україні йде війна і дуже багато зниклих безвісти, дуже багато людей знаходиться в полоні. Велике вам спасибі за цю підтримку. Вірте й надійтеся! Обов’язково ваші рідні повернуться додому з російського полону. Наші хлопці та дівчата насправді дуже сильні і не зламати жодному росіянину силу і дух українського народу», — говорить Іван Сметанюк.
Під час перебування Івана в полоні його дружина Анна Сметанюк знаходила підтримку саме на таких акціях. Адже тут, за її словами, збираються ті, хто її розуміє.
«Коли ми приходимо на ці акції, то знайомимось, можемо якось комунікувати, ділитися досвідом. Можливо, хтось якимось чином спілкується з раніше звільненими з полону й ми можемо таким чином дізнаватися інформацію про наших рідних, – говорить Анна. – Нас об’єднала одна біда й спілкуємось вже так більше. Тому що мене зможе зрозуміти тільки дружина полоненого», — говорить Анна.
Акцію організувала ГО «503 Фемелі». Її керівниця Оксана Гулій каже, її чоловік захищав Україну в складі 503 окремого батальйону морської піхоти. Востаннє він виходив на зв’язок з Маріуполя 23 березня 2022 року. А вже 25 березня їй повідомили, що чоловік зник.
За словами Оксани, акції впливають і на рідних, і на владу. Тому варто постійно нагадувати про тих, хто досі не повернувся додому.
«Ми маємо нагадувати про наших героїв, щоб люди пам’ятали, завдяки кому ми всі тут ходимо, маємо можливість сидіти в кафе, жити життя», — говорить Оксана Гулій.
Вона додає, що на акції здебільшого приходять одні й ті самі люди. Але також, на жаль, щоразу доєднуються і нові родини, бо щодня хтось зникає безвісти.
Читайте: Кара з неба. Як надвірнянець Іван Майхрович «покращує» ворогів (ВІДЕО)
Спочатку акцію-нагадування проводили на Вічевому майдані. Згодом же її продовжили на вулиці Січових Стрільців. Люди стояли по обидва боки вулиці й закликали водіїв сигналити на підтримку полонених і безвісти зниклих українських захисників.
Нагадаємо, 15 червня на площі перед Франківським драмтеатром відбулася чергова акція-нагадування на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. На мирний пікет під гаслом «Будь голосом полонених!» зібралися рідні захисників, небайдужі франківці та гості міста.
Авторка: Мирослава Надкернична
