В сучасній війні чим далі, то більше інноваційних науково-технічних розробок. Але, напевно, одним із найважливіших для підтримки піхоти залишається міномет. У взаємодії з аеророзвідкою мінометний розрахунок може робити те, на що не здатна навіть ствольна артилерія. Саме таким мінометом 82 калібру нещадно знищує окупантів командир розрахунку мінометної батареї 109 окремого гірсько-штурмового батальйону, молодший сержант Михайло Закір’ян.
Весь бойовий шлях мінометної батареї «Едельвейсів» насичений безліччю вдалих операцій та уражених цілей, пише пресслужба батальйону.
Михайло Закір’ян народився 21 листопада 1992 року в селі Западинці Хмельницької області в родині кадрового військового. Вже з дитинства він знав про армію не з чуток, бо часто бував у батька в частині та бачив усе зсередини. Як і більшість хлопчиків, Михайло хотів стати схожим на тата.
Після школи Михайло проходив строкову у 184-му навчальному центрі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Саме там він засвоїв артилерійську спеціальність, брав участь в експериментальних випробуваннях різних моделей мінометів, отримав військове звання молодшого сержанта.
Читайте: До обіду знищили п’ять «Ланцетів». Як “едельвейси” працюють на Browning M2
Після демобілізації Михайло Закір’ян одружився, в молодого подружжя народився син. В цивільному житті молодий батько реалізував себе в будівництві. Часто мав відрядження, працював по всій Україні, очолив одну з будівельних бригад.
Наприкінці лютого 2022 року його бригада якраз збиралася у чергове відрядження до селища Іванків Київської області. За іронією долі зовсім скоро Михайло Закір’ян опинився в районі того ж Іванкова, але не для будівництва, а для захисту столиці України.
Читайте: Навідник танка з бригади «Едельвейс» Микола Ватаман: «Хочеш жити – усьому навчишся швидко»
З самого початку повномасштабної війни Михайло Закір’ян вступив до лав ЗСУ. Потрапив до мінометної батареї 109 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Після швидкого доукомплектування батальйон перевели на Київщину, де він вступив у важкі бої з ворогом. Неймовірно висока динаміка бойових дій вимагала швидких рішень і розгортання бойових підрозділів прямо з коліс. В цих умовах Михайло та інші вмотивовані добровольці сформували піхотний підрозділ, якому треба було швидко зайняти одну з важливих ділянок в районі села Тетерівське. Так мінометник потрапив до піхоти.
Підрозділ тримав оборону в густому хвойному лісі на околицях села. Але виконання своїх прямих обов’язків бійцям було замало. Разом з побратимами Михайло брав участь в евакуації цивільних з найближчих населених пунктів, які опинилися в окупації. Невеликі групи жінок з дітьми, рятуючи від «руського миру», доводилося виводити морозними ночами й темним лісом прямо з-під носа у ворога.
Окрім того, Михайла Закір’яна призначили відповідальним за доставку й розподіл спорядження та харчів. Звідти за ним і закріпився позивний – Старшина.
Читайте: “Головне використати свій страх проти противника”, – розвідник 108 ОГШБ Олег Харик
Після звільнення Київщини Михайло нарешті потрапив до своєї мінометної батареї на посаду командира розрахунку. Підрозділ пройшов злагодження неподалік міста Малин Житомирської області, а згодом був передислокований на Бахмутський напрямок. Тут протягом травня-липня воював в районах населених пунктів Клинове та Верхньокам’янка.
Але найбільше молодшому сержанту Закір’яну запам’яталася оборона села Яковлівка. Тут Михайло разом зі своїм розрахунком чотири місяці вогнем міномету підтримував дружню піхоту. Інтенсивність ворожих штурмів зашкалювала: шквальні обстріли з артилерії різних калібрів, авіація, танки, після чого насувалися чисельні групи піхоти. І то по кілька разів на день.
Саме знищення ворожої піхоти і входило в коло основних задач мінометного розрахунку Михайла Закір’яна. З бойовим завданням «едельвейси» справилися на 100%. Окрім живої сили, ураженню піддавалися склади б/к, автомобільна техніка та інше обладнання та озброєння ворога. Кількість цілей була настільки значною, що на день вони могли використати до 200 мін. Попри шалений тиск ворога, завдяки злагодженим діям батальйону, росіянам не вдалося досягти успіху. А нагородою для Михайла стала радісна звістка, що прийшла прямо на позицію – у нього народився другий син.
Але через війну Михайло, як і сотні тисяч його побратимів, наразі позбавлений радощів батьківства. Адже на першому плані нині – перемога над ворогом.
Читайте: Добровольців запрошують приєднатись до «Едельвейсів» (ВІДЕО)
Взимку Закір’ян мав досвід роботи на спостережному пункті. Відстежував пересування ворога, зокрема при штурмових діях, коригував вогонь артилерії.
Далі Михайло Закір’ян разом зі своїм розрахунком брав участь в оборонних боях поблизу сіл Переїзне, Роздолівка, Веселе, штурмових діях батальйону на північному фланзі Бахмуту біля Богданівки.
Сміливий командир, здатний брати на себе відповідальність за побратимів і виконання бойових задач, з кожним днем набирається все більшого досвіду. Навіть під час нетривалих перерв у бойовій роботі знаходить час на вдосконалення. За бойові заслуги Михайло Закір’ян нагороджений подякою командира 109 окремого гірсько-штурмового батальйону.
Читайте: У Рогатині громада церкви придбала FPV-дрон для «едельвейсів»
