Під час російсько-української війни бійці 10 окремої гірсько-штурмової бригади вже здійснили багато героїчних вчинків. Один із таких епізодів стався 14 жовтня біля села Берестове Донецької області, пише Репортер. Танкісти “привітали” ворога зі святом.
Одному з батальйонів 10 ОГШБр сильно дошкуляла позиція росіян. Там вороги облаштували ВОП – взводний опорний пункт. Він розташовувався у посадці, прикривав дорогу до села та був добре обладнаний в інженерному плані. Посадка була вузенька, тож наша артилерія ніяк не могла знищити позицію.
І тоді виникла ідея “привітати” росіян зі святом Покрови за допомогою танків. Задача була складна й ризикована. Дорогою, яка прострілювалась ворогом, треба було підібратись на мінімально можливу відстань і розстріляти ВОП прямою наводкою.
На завдання вирушили два екіпажі – лейтенанта Сергія Жидкова (позивний Ведмідь) і старшого сержанта Тараса Валила (позивний Леонардо). До війни чоловіки мали суто цивільні професії. Жидков працював у сфері ІТ, а Валило – вчителем малювання (звідси й псевдо). До речі, Тарас Валило – наш земляк, родом із Коломиї.
Танковий батальйон має на озброєнні танки Т-72, але Художник вирушив на Т-80. Його ще навесні наші хлопці затрофеїли під Києвом. Машина дісталась абсолютна нова – на спідометрі було лише 70 км.
Далі події розвивалися стрімко
Обидва наших танки зухвало серед білого дня заїхали у сіру зону, майже під саме село Берестове. Коли до позицій росіян лишилося 300 метрів, машини зупинились і відкрили вогонь по посадці. Як раз у той момент в небі літав наш дрон, тому є відеофіксація цього бою.
Хлопці накрили посадку дуже щільно. В один момент на ВОПі пролунав потужний вибух – наші влучили у місце зберігання боєкомплекту.
Але ворог не довго дивився, як нищать його позиції. Вже через три хвилини по наших танках почала бити артилерія та 122-мм міномети. Снаряди густо лягали біля танків, але екіпажі продовжували вести вогонь.
У танку й так погано чути, тим більше, що сидиш у шлемофоні, ведеш вогонь, працює двигун, – згадує Сергій Жидков. – То ми навіть не зрозуміли, коли росіяни почали стріляти. Я спершу думав, що це Тарас їх криє. Лише коли через привідкритий люк почала залітати земля від вибухів, стало зрозуміло – по нас працює ворожа арта. Люки не задраюємо, аби в разі чого швидко вискочити. Та, незважаючи на близькі розриви, ми повністю розрядили конвеєр – 22 снаряди. Лише тоді я дав команду відступати.
Але тут почались проблеми
Новіший танк Т-80 Тараса Валила швидко вирвався вперед і скоро опинився у безпечній зоні за переїздом. А в Т-72 Ведмедя раптом різко впала тяга. Танк задкував заледве 5 км за годину. І схоже, його вели ворожі коректувальники, адже міни щоразу лягали все ближче. Одна вибухнула всього за 10 метрів від танка.
Тоді Сергій Жидков прийняв нестандартне рішення – наказав механіку-водію проїхати вперед та під самим носом ворога розвернутись на полі. Маневр удався, але швидкість все одно була невисока.
Механік-водій Володимир Архамула вів машину зигзагами та зумів обманути ворожих мінометників. Танк вирвався із зони ураження, наздогнав машину старшого сержанта Тараса Валила, який чекав за залізничним насипом, до своїх вони повернулися разом.
За даними розвідки, живих на ворожому ВОПі не залишилось. Та й самої позиції вже не було. Росіяни змушені були просто відійти до села. “Привітання” вдалося на славу.
Майор Іван Бондарев
Читайте: У Франківську попрощалися з бійцем 10 бригади та колишнім працівником Суспільного Сергієм Силкіним
Comments are closed.