Чому чиновники й депутати так бояться електронного декларування, скільки років даватимуть за брехню і коли ж, нарешті, запрацює нова система?
Історія #зради
Минулого тижня Верховна Рада таки остаточно ухвалила закон про електронне декларування доходів фізичних осіб з пропозиціями Президента України. Тих, хто за два роки вже стомився слухати про безвізовий режим і боротьбу з корупцією, це обнадіє, може, й не надто. Та все ж, по-перше, це останній закон із так званого «безвізового» пакету, а, по-друге, те, який спротив чинили депутати, показує, що воно й справді може спрацювати.
Але вернемося трохи назад. Скандал навколо електронних декларацій розгорівся на початку цього року – виявилося, що під час прийняття бюджету хтось вніс правки, за якими кримінальна відповідальність за брехню в декларації відкладають на рік. У тому поспіху все й проголосувалося. «Зраду» виявив депутат Віктор Чумак і зразу ж оголосив про це на своїй сторінці у соцмережі. Стали шукати авторів правки – за словами того ж Чумака і Мустафи Наєма, її вніс депутат з фракції «Воля народу» Андрій Деркач. А підтримали цю ініціативу «опозиційний» Нестор Шуфрич і позафракційний Володимир Мисик. До речі, саме останній подарував Януковичу золотий батон. Ну і почалося – президент, прем’єр, спікер і т. д. висловили своє глибоке обурення та пообіцяли все виправити. Ще гучніше обурювалася Європа – мовляв, Україна не виконує взятих на себе зобов’язань.
Тож Порошенко закон все-таки ветував і подав новий – зі своїми пропозиціями. Там усе просто – стартуємо не з 1 січня 2017 року, а з дня набрання чинності законом. Рада, хоч і зі скрипом, але проголосувала. Цікавий нюанс, на тій сесії журналісти сфотографували панічну смс депутатки Олени Шкрум до чоловіка – мовляв, декларацію треба подати вже, поки можна це зробити у паперовому варіанті, бо потім доведеться вписувати навіть статки рідних.
Якби там не було, вже 16 березня президент закон підписав.
Порахувати все
Як воно виглядало раніше? В Україні є майже мільйонна армія чиновників, які багато років звітуються за власні статки. Роблять вони це в щорічних майнових деклараціях – у перший квартал року, що йде за звітним, тобто за 2015-й чиновники звітують до 1 квітня цього року. За брехню в деклараціях дуже довго практично не карали. До 2014-го існував лише символічний штраф – аж до 425 грн – за неподання чи невчасну подачу декларації. Після революції все змінилося – за це можуть і люструвати… в теорії. А на практиці, наприклад, в Івано-Франківській області під майнову люстрацію не потрапив жоден чиновник.
Як буде тепер? Нові декларації треба заповнювати онлайн, а не на папері. І вони значно деталізованіші. У старих писали: доходи свої і сім’ї, нерухоме майно, транспортні засоби, вклади в банках, цінні папери, інші активи та зобов’язання. У нових – плюс до цього треба вказати: рухоме майно, дорожче 60,9 тис. грн (це будь-які речі чиновника і його сім’ї), подарунки (понад 6,9 тис. грн), покупки (дорожчі за 28 тис. грн), частки в бізнесі, нематеріальні активи, роботу за сумісництвом, кредити понад 28 тис. грн. і т. д. Направду, деталей дуже багато.
Хто ж буде змушений так звітуватися? У законі прописано, що у 2016-му – це далеко не всі чиновники, а лиш ті, які займають «відповідальне та особливо відповідальне становище». У перших ешелонах, звісно, йде київська верхівка – президент, прем’єр, нардепи, міністри, вищі судді і т. д. Але такі декларації зобов’язані подавати і наші місцеві очільники – голова ОДА, голови РДА, голови обласних і районних рад, мери та всі їхні заступники. Решта чиновників цього року подаватимуть ще паперові декларації. А от ці «вищі» протягом 60 днів із запуску системи повинні подати електронні. Лишається одне питання – коли система запрацює?
Від штрафу до тюрми
Найбільша заковика, яка і стала причиною всіх мук електронного декларування, це відповідальність. Бо у законі вона передбачена чимала – і не лише адміністративна, але й кримінальна. Правда, не за дрібні помилки, а за завідомо недостовірні дані.
Спочатку про штрафи. Якщо чиновник у декларації обманув на суму від 100 до 250 мінімальних зарплат (нині це 137-344,5 тис. грн.), він має заплатити штраф від 1000 до 2500 неоподатковуваних мінімумів (17–42,5 тис. грн).
Якщо чиновник обманув на більшу суму, понад 250 мінімальних зарплат, тоді вже – кримінал. Залежно від ступеня важкості є альтернативи. Перше – штраф від 2500 до 3000 неоподатковуваних мінімумів (42,5-51 тис. грн). Друге – громадські роботи від 150 до 240 годин. Третє – позбавлення волі на строк до двох років. І в будь-якому випадку такому чиновнику буде заборонено займати певні посади протягом трьох років.
Тепер постає питання – як ці всі гріхи виявлятимуть? Згідно з законом, державні органи, де працюють службовці, повинні перевіряти інформацію про декларування і передавати ці відомості до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Сам же НАЗК відповідальний за те, аби створити «Єдиний державний реєстр декларацій» – базу, де кожен охочий зможе переглянути декларацію будь-якого чиновника.
Як пояснив міністр юстиції Павло Петренко, тепер саме НАЗК, а не податківці перевірятимуть декларації. Так само вони матимуть доступ до всіх можливих баз даних, реагуватимуть на повідомлення у ЗМІ чи заяви від людей, коли там ідеться, що якийсь чиновник живе занадто пишно.
Сам НАЗК – відомство не силове, адже в нас уже існує Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Завдання НАЗК – створити таку систему, яка б помагала НАБУ знаходити «героїв».
Виглядає все серйозно, одна біда – НАЗК ніяк не може почати працювати, лиш минулого тижня його вдалося сформувати повністю. А за найоптимістичнішими прогнозами на перші електронні декларації чиновників ми зможемо подивитися через місяці два-три. Певно, буде цікаво.
